Skip to main content

Full text of "Ukraïnsʹki sichovi strilʹt͡si : (dumky ĭ uvahy z pryvodu ukraïnsʹkoho militarnoho rukhu)"

See other formats 


ВИДАННЄ  СОЮЗА  ВИЗВОЛЕННЯ  УКРАЇНИ. 


ВОЛОДИМИР  ТЕМНИЦЬКИЙ. 


УКРАЇНСЬКІ  СІЧОВІ 


СТРІЛЬЦІ. 


(Думки  й  уваги  з  приводу  українського  мілітарного  руху.) 


ВІДЕНЬ  1915. 


НАКЛАДОМ  „СОЮЗА  ВИЗВОЛЕННЯ  УКРАЇНИ". 

З  ДРУКАРНІ  АД.  ГОЛЬЦГАВЗЕНА  У  ВІДНІ. 


Видання  „Союза  визволення  України" 

Редакція  й  склад  видань: 

Шеп,  VIII.,  ІозеївіайіегзігаВе  79,  II.  8£іе£е,  II.  8&оск,  Тііг  19. 


І.  Часописи: 

1.  Вістник  Союза  визволення  України,  український  орїан  Союза.  Виходить 

у  Віднї  від  жовтня  1914.  р.  Досї  вийшли  чч.  1 — 18.  Квартальна  передплата 
З  коропи,  поодиноке  число  ЗО  сот. 

2.  ІІкгаіпізсйе  МасЬгісНІеп  (МіМеі1ип£еп  Лез  Випсіез  гиг  ВеІгеіип&  Йег  ІІкгаіпа). 

Виходить  у  Віднї  від  кіпця  вересня  раз  па  тиждень.  Досї  вийшли  чч.  1 — 33. 
Квартальна  передплата  1  кор.  20  сот.,  поодиноке  число  10  сот. 


II.  Книги  й  брошури: 

1.  Тарас  Шевченко.  Кобзар.  Вибір  поезій,  випуск  І.  і  II.  Відень  1915.  Цїна 

кождоїо  вип.  брош.  1  кор.,  в  оправі  1  кор,  40  сот. 

2.  Ргої.  М.  НгизсНешзку].  Еіп  ІІЬегЬІіск  Йег  СіеасЬїсЬіе  <1ег  ІІкгаіпа.  („Короткий 

огляд  історії  України".)  Відень,  1914.  (Вичерпане.) 

3.  М.  Хрушевски.  Пригледь  на  украинската  история.  София,  1914.  (Той  самий 

огляд  по  болгарськи.)  З  картою  України. 

4.  Дрь  Л.  Цехелски.  Не  освободительница,  а  потисница  на  народній.  (Какь  Русия 

„освободжава"  Украйна.)  София,  1914.  З  картою  України.  В  додатку  до 
брошури  подані  відозви  Союза  визволення  України  до  громадської  думки 
Еврони,  до  болгарського  народу  та  плятФорма  Союза.  Цїна  50  сот.  . 

5.  Визіа  Тагізіа  —  азиргііоагеа  ророагеїог.  Царська  Росія  —  гнобителька  наро¬ 

дів.  (По  румунськи.)  Букарешт,  1914.  З  картою  України.  Зміст:  3.  Арборе, 
Український  парод  (замість  передмови);  Др.  Л.  Цегельський,  Не  оевобо- 
дителька,  а  гнобителька  народів;  До  громадської  думки  Европи,  ПлятФорма 
Союза  й  його  відозва  до  румунського  народу.  Цїна  ЗО  сот. 

6.  Українські  КОЛЯДКИ.  Відень,  1914.  (Вичерпане.) 

7.  Рег  Кгіед,  сііе  ІІкгаіпа  ипсі  сііе  Ваїкапзїааіеп.  Відень,  1915.  Зміст:  Др.  Л.  Це- 

гельськнй,  Лк Росія  „визволяла"  Україну;  його-ж  нариси:  Україна  й Румуни, 
Україна  й  Болгари,  Україна  й  Туреччина;  відозва  Союза  визволення  України 
до  балканських  народів  і  до  громадської  думки  Европи;  плятФорма  Союза. 
Цїна  40  сот. 

8.  В.  Дорошенко.  Півтораста  лїт  української  політичної  думки  (Короткий  огляд 

визвольно -самостійницьких  змагань  на  росийській  Україні).  Відень,  1914. 
Цїна  10  сот. 


ВИДАННЄ  СОЮЗА  ВИЗВОЛЕННЯ  УКРАЇНИ. 


ВОЛОДИМИР  ТЕМНИЦЬКИЙ. 


УКРАЇНСЬКІ  СІЧОВІ 
СТРІЛЬЦІ. 


(Думки  й  уваги  з  приводу  укр.  мілітарного  руху.) 


ВІДЕНЬ  1915. 


НАКЛАДОМ  „СОЮЗА  ВИЗВОЛЕННЯ  УКРАЇНИ". 
З  ДРУКАРНІ  АД.  ГОЛЬЦГАВЗЕНА  У  ВІДНІ. 


І.  Початий  стрілецького  руху  і  його  значінне. 

Стрілецько-мілїтарний  рух  серед  українського  народа  по- 
чинаєть  ся  з  вибухом  балканської  війни.  Коли  на  балканськім 
півострові  розшалїла  воєнна  заверуха  і  коли  здавало  ся,  що 
ся  заверуха  може  що  хвиля  довести  до  європейського  конфлікту, 
а  зокрема  до  війни  між  Росією  і  Австрією  —  українська  су¬ 
спільність  почала  готовити  ся  до  того,  щоб  у  майбутній  війнї 
проти  царату  не  бути  пасивною,  несвідомою  своїх  цілей  та 
завдань  масою,  але  щоби  з  своєї  сторони  виступити  чинно  та 
оружно  проти  найбільшого  свого  ворога,  найзавзятїйшого  свого 
гнобителя. 

Централї  українських  гімнастичних  товариств  у  Львові 
заходять  ся  зараз-же  творити  стрілецькі  товариства,  чи  то 
в  лонї  істнуючих  гімнастичних  товариств,  чи  то  як  окремі  то¬ 
вариства.  Але  як  з  одного  боку  галицькі  власти  роблять  тим 
заходам  уперті  перешкоди,  так  з  другого  —  се  треба  з  жалем 
ствердити  —  політичні  сфери  української  суспільности  ставлять 
ся  цїлком  байдуже  до  сього  нового  в  народї  руху  і  не  дають 
йому  з  своєї  сторони  ніякої  підмоги.  Ся  байдужість  проявляла 
ся  переважно  цілковитим  легковаженнєм  стрілецького  руху,  а  по¬ 
декуди  вироджувала  ся  навіть  у  насмішки  та  зле  укривану  во¬ 
рожість. 

Становище  самої  української  суспільности  до  стрілецько- 
мілїтарного  руху  було  аж  до  вибуху  теперішної  європейської 
війни  поділене  і  то  дуже  нерівномірно! 

На  загал  більше  прихильно  ставили  ся  низші  верстви 
української  суспільности;  себто  ремісничі,  робітничі  та  селянські 
круги.  Так  звана  інтелїґенція  розпадала  ся  в  оцїнцї  згаданого 
руху  на  два  далеко  нерівні  табори.  Старше  поколїннє  не  могло 
ніяким  чином  погодити  ся  з  сею  новою  ідеєю.  Не  можна  ди- 


з 


і* 


і 


вувати  ся  сій  появі.  Часи  воєнної  боротьби  українського  на¬ 
роду  за  свої  права  на  волю  і  незалежність  так  давно  минули! 
Хмельницький,  Мазепа  й  инші  провідники  оружної  боротьби 
за  державну  незалежність  України  —  так  далекі  часово  від 
сучасної  хвилї,  що  наша  суспільність  може  лише  так  покли¬ 
кувати  ся  на  них,  як  покликують  ся  на  пожовклі  старі  доку¬ 
менти,  може  пишати  ся  ними,  як  пишаєть  ся  нащадок  гербом 
своїх  предків,  але  не  спроможна  анї  відчувати  їх  усїми  ФІбрами 
душі,  анї  переживати  їх  так  щиро  і  гаряче,  як  переживаєть  ся 
се,  що  не  тільки  примістило  ся  десь  у  комірках  мозку,  але  що 
кружляє  ще  в  крови,  що  атакує  нерви. 

Яке  величезне  значіннє  має  тут  часове  віддаленнє,  з  якою 
силою  впливає  воно  на  психольоґію  народу,  доказує  найкраще 
порівнаннє  межи  польською  і  українською  суспільністю,  зглядно 
межи  польськими  і  українськими  змаганнями  до  державної  са¬ 
мостійносте  та  межи  відношеннєм  польської  і  української  су¬ 
спільносте  до  питання  оружної  боротьби  за  державну  само¬ 
стійність. 

Нїкому  не  прийде  в  голову  перечити,  що  між  ірредентою 
польською  і  українською  є  кольосальні  ріжницї.  Звичайно  при¬ 
викли  у  нас  пояснювати  сї  ріжницї  чисто  ідеольоґічними 
моментами.  В  кождій  розмові  на  сю  тему  послугують  ся  окле- 
паними  арґументами:  мовляв,  у  Поляків  уся  майже  поезія  про¬ 
сякнута  ірредентистичними  думками,  у  них  на  сю  тему  цїла 
маса  політичних  творів  та  дрібних  розвідок,  цїлі  стоси  Газетних 
статей,  цїлі  ФІри  брошур  і  т.  д.  Одним  словом,  зводить  ся  все 
до  пропаґанди,  до  агітації.  Говорить  ся,  що  польська  суспіль¬ 
ність  виховуєте  ся  пляново  в  напрямі  змагань  до  самостійности. 
і  тому  вихованню,  тій  пропаґандї  приписуєте  ся  настрій  поль¬ 
ської  суспільносте  і  те,  що  вона,  мовляв,  уся  пересякнута  ірре¬ 
дентистичними  ідеями. 

При  тій  оцінці  забуваєть  ся  одначе,  що  все  те,  чим  по¬ 
яснюєте  ся  звичайно  поширеннє  ірредентистичних  змагань  серед 
Поляків  —  в  ґрунті  річи  нічого  не  вияснює,  бо  все  те  не 
є  причиною,  а  наслідком,  не  є  корінем,  але  так  само  зверхнім 
проявом,  що  має  десь  глибше  своє  жерело.  Значить  ся  і  лї- 


4 


тература  і  агітація  і  всякого  рода  пропаґанда  ідеї  незале¬ 
жносте  —  се  все  тільки  наслідок  певного  глибше  сягаючого 
психічного  стану  польської  суспільности.  Шукаючи  властивої 
причини  сеї  появи  — ■  мусимо  знову  сконстатувати,  що  ся  при¬ 
чина  лежить  в  значній  части  по  за  межами  тих  звичайних 
причин,  які,  як  звісно,  впливають  на  ідеольоґію  певних  націй, 
чи  лише  кругів  нації,  її  суспільних  кляс. 

Звісно,  що  суспільно-політичні  ідеї  випливають  з  мате- 
ріяльних  обставин,  серед  яких  доводить  ся  жити  певній  нації, 
чи  там  певним  клясам  тої  самої  нації.  Слїдом  за  тим  полїтичні 
кличі  певних  суспільних  ґруп  ідуть  по  лїнїї  їхнїх  економічних 
інтересів,  полїтичні  кличі  нації  ідуть  знову  по  лінїї  інтересів 
тих  кляс,  які  в  данім  моменті  панують,  верховодять  і  суть  ре¬ 
презентативними  клясами  серед  своєї  нації. 

Сучасні  ірредентистичні  змагання  серед  Поляків  не  дуже 
то  сходять  ся  з  лїнїєю  економічних  інтересів  тієї  кляси,  що  під 
сю  пору  являєть  ся  пануючою  клясою  в  польськім  народї,  що 
перед  сучасністю  репрезентує  польську  націю.  Маю  на  думцї 
інтереси  польського  міщанства,  інтереси  польської  індустрії. 
Розмірно  високо  розвинена  індустрія  в  польськім  Королівстві, 
а  таксамо  зроджуюча  ся  індустрія  західної  Галичини  —  з  при¬ 
роди  сучасної  економічної  конФІґурації  Европи  мусить  шукати 
для  себе  поля  на  сходї  Европи.  Тому  в  інтересї  польського 
міщанства  лежить,  аби  Польща  не  була  відділена  ніяким 
кордоном  від  сходу.  Се  становище  польського  міщанства 
намагають  ся  польські  самостійницькі  ідеольоґи  поборювати 
арґументами,  буцїм  то  відповідна  цлова  політика  та  міждержавні 
цлові  договори  майбутної  Польщі  з  східними  сусідами  —  булиб 
в  стані  забезпечити  польській  індустрії  такі  самі  користе,  які 
малаби  вона,  колиби  не  дїлив  її  ніякий  кордон  від  східної  Ев¬ 
ропи.  Сим  способом  польські  самостійники  ослаблюють  значно 
арґументи  противників,  черпані  зі  сфери  економічних  інтересів 
польської  індустрії,  але  крім  того  за  державною  самостійностю 
польського  народа,  а  передусім  за  відірваннєм  Польщі  від  Ро¬ 
сії,  промовляють  дуже  переконуючо  чисто  політичні  та  куль¬ 
турні  згляди. 


5 


Сї  власне  згляди  рішили  про  становище  польської  соціа¬ 
лістичної  партії  в  Росії  та  польської  соціялдемократії  в  Австрії 
до  питання  про  державну  самостійність  Польщі.  Загалом  щиро- 
демократичні  польські  партії,  які  інтереси  як  найширшої  по¬ 
літичної  свободи  та  нездержуваного  рукою  наїздника  повного 
розвою  національної  культури  ставлять  вище  від  фінансових 
зисків  промислових  підприємців,  —  обстоюють  мимо  всього  твердо 
і  рішучо  домаганнє  державної  самостійности  Польщі. 

їхні  позитивні  арґументи  чисто  політичної  натури  і  все 
те,  що  говорить  ся  про  свобідний  розвій  національної  культури, 
справді'  не  дасть  ся  нічим  захитати  і  тут  власне  мають  усї 
русофільські  партії  серед  Поляків  дуже  твердий  оріх  до  згри- 
зення. 

Що  торкаєть  ся  економічних  інтересів  польського  про¬ 
мислу,  то,  так  сказать,  офіціяльні  його  представники  в  Коро¬ 
лівстві  та  політичні  ідеольоґи  сих  сфер,  в  першім  ряді  вшех- 
поляки,  крушать  копіє  в  інтересі'  т.  зв.  „славянської  орієнтації^ 
польської  політики,  розумієть  не  за- для  симпатії  до  славянства, 
а  просто  тому,  що  арґументи  самостійників  про  користи  цло- 
вих  договорів  не  переконують  їх. 

Ми  не  хочемо  входити  в  критичну  оцінку  отсих  двох 
противних  напрямків  польської  політики.  Се  все  справи  дуже 
важні  і  складні,  яких  розгляд  вимагав  би  окремої  студії.  Му¬ 
симо  одначе  вже  тут  сконстатувати,  що  чисто  політичні  та 
культурні  згляди,  на  які  покликують  ся  польські  самостійники 
в  обороні  ірредентистичних  змагань,  є  безумовно  слушні ;  також 
в  арґументах  з  поля  суспільної  економії  та  цлової  політики  є  де¬ 
що  слушности,  але  неможна  забувати,  що  цлового  договору  не 
установляє  сама  держава  для  себе,  лише  заключає  його  доро¬ 
гою  торгів  з  сусідньою  державою,  тимто  корисність  такого  до¬ 
говору  для  даної  держави  завсїди  залежить  від  згоди  співдо- 
говорюючої  сусіди,  а  цлова  війна  може  навіть  допровадити  до 
економічної  руїни  слабшу  сторону.  Дорогою  цлової  реторзії 
може  сильнїйша  сусідка  зробити  політичну  незалежність  слаб¬ 
шої  сусідки  майже  ілюзоричною.  Правда,  що  і  внутрі  одної 
і  тої  самої  держави  можна  через  відповідну  тарифову  полї- 


6 


тику  супроти  якогось  краю  чи  провінції  осягнути  менш-більш 
ті  самі  результати,  що  дорогою  цлової  політики  супроти  окре¬ 
мої  держави.  Знаємо  навіть  з  болючої  практики,  що  саме  сю 
систему  пристосовує  Росія  супроти  України,  аби  не  допустити 
до  розвою  української  промисловости  і  аби  росийський  про- 
мисл  і  росийське  рільництво  протеґувати  поперед  українського. 
Отеє  все  питання  не  політичних  кордонів,  але  питання  полї- 
тичної  сили  нації.  Коли  якась  нація  належить  до  якоїсь  спіль¬ 
ної  держави  і  має  відповідну  силу  —  то  не  допустить,  щоби 
проти  неї  і  на  її  шкоду  дана  держава  вела  тариФОву  полїтику, 
так  само  коли  якась  нація  зорґанїзована  в  окрему  державу  і  має 
відповідну  силу  —  то  не  допустить,  аби  проти  неї  і  на  її 
шкоду  сусїдка  провадила  цлову  полїтику.  Сї  отже  арґументи 
так  само  добрі  як  за,  так  і  проти  державної  самостійности 
Польщі. 

Але  противники  самостійности  Польщі  опирають  ся  у  своїй 
арґументації  на  обставинах  ґеоґраФІчно-полїтичних.  На  їхній 
погляд  етноґрафічна  Польща  —  рішучо  за-мала  територія,  надто 
територія  чисто  континентальна,  бо  від  Балтику  відпирає  її 
Німеччина,  не  може  отже  польському  міщанству  давати  надто 
рожевих  гороскопів,  коли  з  уеїх  боків  буде  замкнена  кордо¬ 
нами.  Дехто  з  ірредентистичних  польських  ідеольоґів  хоче  ви- 
лабудати  ся  з  сього  при  помочи  ягайлонської  ідеї:  відбудо- 
вання  Польщі  в  ягайлонських  межах,  де  кому  знов  усміхаєть 
ся  ідея  якоїсь  нової  унії  з  Україною.  Все  се  разом  взяте  до¬ 
казує,  що  самі  економічні  інтереси  польського  народа,  а  пере¬ 
дусім  такі-ж  інтереси  верховодячої  нині  міщанської  кляси  ціл¬ 
ком  не  пособляють  розростови  і  популяризації  ідеї  самостій¬ 
ности  Польщі,  отже  й  не  можуть  бути  причиною  змагання  По¬ 
ляків  до  державної  самостійности  і  боротьби  за  сю  самостійність 
і  самі  про  себе  не  були  би  в  стані  викликати  такий  сильний 
мілітарний  рух  серед  Поляків. 

На  основі  дотепер  сказаного  мусимо  отже  глядїти  за 
чимсь  третім,  що  вияснило  б  нам  наше  питаннє,  чому  ідея 
оружної  боротьби  така  популярна  серед  Поляків,  чому  мілі¬ 
тарний  рух  захопив  такі  широкі  круги  польської  суспільности. 


7 


Сила,  живучість  і  популярність  ідеї,  запал  польської  су¬ 
спільносте  до  оружної  боротьби  за  самостійність  Польщі  дасть  ся 
вияснити  і  оправдати,  узгляднюючи  навіть  чисто  політичні  та 
культурні  інтереси,  тільки  при  помочи  певних  законів  природи. 
Коли  є  неоспоримою  природничою  правдою,  що  з  кровю  батька 
переходять  на  сина  певні  тілесні  і  психічні  прикмети  раси, 
то  з  кровю,  котра  обризкувала  шаблї  і  баґнети  росийського 
війська,  з  кровю,  з  котрою  мішало  ся  олово  росийських  куль, 
мусїло  перейти  на  синів  воєнне  завзяттє,  жадоба  крівавої  роз¬ 
прави.  Майже  нема  польської  родини,  в  котрій  не  було  б  жов¬ 
нірів  з  31  і  63  року.  Боротьба  за  самостійність  Польщі  — 
се  для  польської  суспільности  не  спомини,  не  традиції  записані 
на  пожовклих  від  старости  документах,  —  але  щось  таке  близьке 
і  безпосереднє,  що  зачіпає  родинні  почування.  Нинішнє  поко¬ 
лінне  Поляків  на  власні  очи  бачило  ще  майже  свіжі  рани  на 
живім  тїлї  батьків  і  дядьків  своїх.  Кілько  з  нинїшних  поль¬ 
ських  лєґіоністів,  бувши  малими  хлопчиками,  бавило  ся  зброєю, 
вищербленою  на  кістках  росийських  жовнїрів,  кілько  разом 
з  молоком  матери  ссало  її  гіркі  сльози,  якими  оплакувала 
втрату  мужа,  батька  чи  брата,  що  поляг  у  крівавій  січи  з  Мос¬ 
калями!  Тая  кров  і  тії  сльози,  тії  рани  і  каліцтва  найблизших 
осіб  —  се  ті  безпосередні  чинники,  що  сливе  фізично  впли¬ 
вали  і  впливають  на  сучасне  поколінне  Поляків.  Вони  зродили 
ідеї,  вони  дали  напрям  думці,  проявили  себе  з  елементарною, 
майже  несвідомою  силою.  Передусім  на  тій  основі,  а  не  на  основі 
льоґічних  розумовань,  чи  памятевих  споминів  виросла  польська 
ірредентистична  література,  пішла  пропаґанда  боротьби  за  са¬ 
мостійність  Польщі.  Тут  не  ідея,  що  зродила  ся  в  умах  мис¬ 
лителів,  була  доцільно  пропаґована  і  педаґоґічно  впоювана 
в  молодші  покоління  і  не  політичні  міркування,  з  розумовою 
оцінкою  всіх  моментів  за  і  проти,  дали  як  вислїд,  як  політичну 
проґраму  самостійність  Польщі  і  оружну  боротьбу  за  неї  — 
а  просто  почування,  що  зачіпали  нерви,  шукали  собі  вислову 
недавно  ще  в  письменстві,  а  тепер  у  чинній  оружній  боротьбі. 
На  розріст  і  популяризацію  ідеї  оружної  боротьби  серед  По¬ 
ляків  мали  чималий  вплив  ще  й  инші  складові  чинники  поль- 


8 


ської  національної  психіки.  Вкажу  тут  на  світогляд  шляхотчини. 
Серед  польської  шляхти  вдержала  ся  живо  певного  роду  ли¬ 
царськість,  іменно  тая,  котрої  атрібут:  з  оружєм  в  руцї  ставати 
до  бою.  Польська  демократія  підлягла  дуже  світоглядови 
шляхти  загалом,  а  в  сїм  випадку  навіть  свідомо  відкликуеть  ся 
до  шляхоцьких  традицій. 

Усього  того  як  раз  не  доставало  українській  суспільности. 
Часи,  коли  українська  кров  проливала  ся  за  волю  України, 
такі  далекі,  що  теперішнє  поколінне  знає  про  них  лише  з  кни¬ 
жок.  Сучасне  поколінне  треба  би  було  щойно  доцільною  ро¬ 
ботою  виховати  до  того,  щоби  з  оружєм  в  руках  могло  стати  до 
воєнної  боротьби  за  волю  України. 

Сама  ідея  державної  самостійности  України  —  се  у  нас 
Українців  плід  політично- економічних  розважувань,  льоґічний 
висновок  цілого  ряду  економічних,  суспільних  і  політичних  тез. 
Цілком  противно  маєть  ся  річ  у  Поляків.  Польська  ірредента 
черпає  свою  живучість  передусім  з  недавної  минувшини  дер¬ 
жавного  істновання  Польщі.  Змаганнє  до  відбудовання  Польщі 
опираєть  ся  на  свіжих  непередавнених  історичних  правах.  На 
сих  основах  будовано  і  удержувано  змаганнє  до  відбудови  Польщі. 
Ідею  державної  самостійности  України  пропаґувало  ся  серед 
нашої  суспільности  передусім  тим  способом,  що  наводило  ся 
цілий  ряд  арґументів,  зачерпнених  з  обсягу  ґеоґраФІї,  ґеольоґії, 
суспільної  економії,  а  в  кінці  політичної  структури  Европи. 
Отеє  була  основа,  на  якій  в  кінцевих  роках  XIX  століття  ви¬ 
ростала  і  поширювала  ся  ідея  державної  самостійности  України. 

Пригадати  годить  ся,  який  шум  викликала  поява  бро¬ 
шури  „Революційної  Української  Партії^  (Р.  У.  П)  під  наго¬ 
ловком  „Самостійна  Україна^  саме  серед  тих  кругів  україн¬ 
ської  суспільности,  котрі  були  рішучими  приклонниками  ідеї  * 
державної  самостійности  України,  але  у  котрих  матірю  сеї  ідеї 
були  власне  міркування  висше  вичислених  катеґорій.  Тим  часом 
згадана  брошура  підходила  до  того  ж  самого  питання  з  цілком 
иньшого  боку,  іменно  з  історичного  боку,  покликуючи  ся  на 
непередавнені  історичні  права  України  до  самостійности  і  від- 
гребуючи  призабуті  традиції. 


9 


Таке  ставленнє  питання  викликало,  і  се  треба  підчер- 
кнути,  навіть  в  кругах  переконаних  „  самостійників  “  опозицію, 
що  проявила  ся  також  в  літературі,  іменно  статями  та  рецен¬ 
зіями  у  наскрізь  самостійницькім  орґанї  української  молодїжи 
„Молода  Україна^.  Ся  обставина  доказує  між  иньшим,  як  ґрун¬ 
товно  ріжнить  ся  змаганнє  до  державної  самостійности  серед 
Поляків  від  такого  ж  самого  змагання  серед  Українців. 

Само  собою  розумієть  ся,  що  така  основна  ріжниця  в  по- 
нятю  і  в  ґенезї  ідеї  мусить  дуже  сильно  відбити  ся  і  на  тім, 
як  дана  суспільність  ставить  ся  до  боротьби  за  сю  ідею. 

Коли  сама  ідея  являєть  ся  випливом  наскрізь  новітніх, 
зачерпнених  з  модерної  науки  арґу ментів  —  то  і  модерні  сус¬ 
пільно-політичні  аксіоми  та  кличі,  що  підходять  під  збірну  і  за¬ 
гально  приняту  назву  поступового  суспільно-політичного  світо¬ 
гляду,  мусять  мати  далеко  лекший  приступ  і  далеко  сильнїй- 
ший  вплив  на  вибір  способів  боротьби  за  сю  ідею,  ніж  істо¬ 
ричні  традиції,  а  навіть  нїж  сучасні  поняття  про  боротьбу  і  про 
полагоджуваннє  конфліктів  на  воєнній  дорозі. 

Відділена  таким  далеким  часом  від  тої  доби,  коли  укра¬ 
їнський  нарід  брав  участь  у  війні  в  імя  своїх  власних  ідеалів, 
теперішня  українська  суспільність  піддала  ся  несвідомо  впливам 
пациФІстичних  ідей.  Скріпленню  впливів  пациФІетичної  про- 
паґанди  пособляли  серед  української  суспільности  в  значній 
мірі  також  антімілїтаристичні  ідеї. 

Загалом  треба  сказати,  що  певне  помішаннє  двох  зовсім 
ріжних  ідей,  іменно  ідеї  пацифістів  та  ідеї  антімілїтаристів, 
дасть  ся  помітити  не  тільки  серед  української  суспільности, 
але  навіть  в  широких  сферах  європейського  населення  загалом, 
іменно  в  тих  сферах,  до  яких  дійшли  ідеї  антімілїтаризму  яко 
інтеґральна  часть  демократичного  світогляду.  Завдяки  сьому 
навіть  члени  революційних  партій  були  подекуди  рівночасно 
проповідниками  пациФІстичних  ідей! 

Розумієть  ся,  що  таке  помішаннє  двох  ріжних  ідей  могло 
наступити  лише  дякуючи  зовсім  поверховному  та  Формалістич¬ 
ному  способови  думання.  Хто  під  впливом  самого  звука  слова 
тратив  вгляд  в  суть  поняття,  у  того  мілітаризм  і  мілітарний 


10 


рух  зливали  ся  у  одно.  А  тим  часом  мілітаризм  се  лише  певна 
система  мілітарного  руху.  Система  повязана  тісно  з  теперішним 
устроєм  держав,  що  випливає  з  сучасного  капіталістичного  ладу. 
Противенство  до  мілітаризму  —  се  не  пацифізм,  але  инша 
система  мілітарного  руху,  приміром  народня  міліція.  ПанциФІзм 
перечить  всьому:  мілїтаризмови,  народній  міліції,  а  навіть  ре¬ 
волюції.  Пацифізм  носить  в  собі  зародки  і  суспільного  і  на- 
ціонально-полїтичного  квієтизму.  У  своїй  найдальше  доведецій 
консеквенції  санкціонує  певний  суспільний  лад  і  певні  державно- 
політичні  уґруповання,  за-для  зміни  котрих  оружна  боротьба 
являєть  ся  конечним  і  необхідним  засобом. 

Усї  тії  ясні  правди  попали  серед  української  суспіль- 
ности  у  занедбаннє.  Не  було  у  нас  анї  одної  серіозної  спроби 
теоретично  їх  розглянути.  Цілі  поколїння  нашої  молодїжи  ви¬ 
ховували  ся  в  такім  туманнім  помішанню  згаданих  двох  ріжних 
ідей  —  а  се  довело  до  того,  що  на  мілітарний  рух  серед  По¬ 
ляків  з  нашого  боку  задивляли  ся  з  насмішкою  „  ідейної “  ви- 
щости  та  „програмової4*  непорочности.  Довело  се  до  того,  що 
коли  у  нас  проявили  ся  початки  мілїтарного  руху,  —  то  заходи 
сї  попали  на  цілком  непідготований,  а  навіть  ворожий  Грунт. 
І  треба  було  щойно  вибуху  війни,  треба  цілого  скомплїкова- 
ного  апарату  ріжнородних  впливів,  щоб  становище  української 
суспільносте  до  мілїтарного  руху  змінило  ся.  Вправдї  ся  зміна 
була  більше  Формальна,  бо  до  сутевої  зміни  так  нагло  і  в  такім 
короткім  часі  не  могло  дійти.  Але  сам  Факт  зміни  становища, 
Факт  виставлення  полку  Українських  Січових  Стрільців,  мусить 
мати  дуже  далеко  йдучі  і  глибоко  в  душу  народа  сягаючі  наслідки. 

Говорить  ся  тепер  у  нас  про  переоцінку  цінностей  іменно 
у  відношенню  до  мілїтарного  питання,  яка  мала  зайти  у  цілій 
нашій  суспільносте.  Ся  характеристика  не  зовсім  вірна.  Пе¬ 
реоцінювати  цінносте  можна  лише  тоді,  коли  сї  цінносте  за¬ 
галом  були  і  займали  якесь  місце  в  думках  суспільносте.  Ви¬ 
словлюючи  ся  конкретно  —  у  нас  можна  би  говорити  про  пе¬ 
реоцінку,  якби  ми  були  передтим  програмові  пацифісти,  а  те¬ 
пер  стали  прихильниками  війни,  або  з  антімілїтаристів  пере¬ 
мінили  ся  у  мілітаристичну  суспільність. 


11 


Тимчасом  проґрамового  пацифізму  у  нас  нема  і  не  було. 
Становище  величезної  більшости  суспільносте  до  сього  рода 
питань  було  ніяке.  Ціла  ся  катеґорія  дуже  важних  питань  була 
нашій  суспільносте  цілком  чужа  і  далека.  Говорило  ся  вправдї 
нераз  в  ріжних  торжественних  промовах,  що  наша  свобода  може 
бути  здобута  лише  „кровю  і  залізом  Фраза  ся  бувала  дуже 
гучно  оплескувана  —  але  на  тім  і  кінець.  Ніхто  не  розбирав 
сих  питань  теоретично,  ніхто  не  тягнув  практичних  висновків. 
Головна  причина  сьому  не  теоретично  відемне  відношеннє  до 
сеї  справи  —  а  якась  чисто  Фізична  далекість.  У  нас  завмер 
інстинкт  воєнної  боротьби  за  свої  права,  завмер  через  атрофію 
треваючу  століття. 

Що  до  антімілїтаризму  —  то  проґрамово  і  послідовно  ви¬ 
знавали  його  лише  соціял-демократи,  а  так  від  більшого  свята 
також  радикали.  Але  соціял-демократи  свого  становища  не 
змінили.  Досить  вказати  на  ріжницю  між  антімілїтаризмом  і  па¬ 
цифізмом,  досить  пригадати,  що  соц.-демократія  все  була  і  є  не 
тільки  за  оружною  боротьбою  в  обороні  політичної  свободи,  коли 
та  являєть  ся  загроженою,  але  навіть  за  оружною  боротьбою 
за  свободу,  коли  обставини  так  складають  ся,  що  оружною  бо¬ 
ротьбою  можна  добути  свободу. 

Вслід  за  тим  Факт,  що  українські  соціялдемократи  при- 
няли  живу  участь  в  орґанїзації  українських  добровольців  до 
війни  проти  Росії,1  випливає  якраз  з  проґрамового  становища 
соціялдемократії  і  до  мілітаризму  і  до  війни. 

Адже  ніхто  не  скаже,  що  орґанїзованнє  українських  сі¬ 
чових  стрільців  се  абдикація  перед  системою  мілітаризму  — 
якраз  противно  є  се  реалїзованнє  системи  народньої  міліції, 
а  всім  повинно  бути  звісно,  що  власне  соціялдемократія  дома- 
гаєть  ся  заступлення  сталого  війська  народньою  міліцією. 

Соціялдемократія  не  була  ніколи  проти  кождої  і  всякої 
війни,  лише  проти  війни  певної  катеґорії.  Коли  якась  війна — 
як  теперішня  проти  Росії  —  має  принести  висвободженнє  на- 
роднїх  мас  з  політичного  ярма,  має  дати  волю  поневоленим 
народам  —  то  проти  такої  війни  не  може  бути  ані  один  щирий 
соціялдемократ.  До  боротьби  проти  царату,  ворога  волі,  по- 


12 


ступу  і  світла,  до  боротьби  проти  „тюрми  народів “ —  повинні 
стати  всі,  хто  може  оружно  бороти  ся. 

Правда,  соціялдемократи  є  за  удержаннєм  мира,  але  не 
мира  за  всяку  цїну.  Коли  б  приміром  цїною  мира  мало  бути 
те,  що  Галичина  мала  б  відпасти  від  конституційної  Австрії, 
а  підпасти  під  руку  росийського  царя  —  анї  один  український 
соціялдемократ  такої  цїни  за  мир  не  заплатив  би. 

І  ще  одно  мусить  бути  тут  сказане:  доки  істнують  кла¬ 
сові  противенства,  не  може  бути  мира,  бо  класові  противенства 
мусять  довести  до  революційної  боротьби,  до  висвободження 
поневоленої  кляси.  Доки  істнують  пануючі  і  поневолені  на¬ 
роди  —  не  може  бути  мира,  бо  кождий  нарід  має  право  са¬ 
мостійно  і  незалежно  порядкувати  своїми  справами,  а  коли 
инакше  не  йде  —  оружною  боротьбою  добути  собі  те  право. 

Ось  такий  більше-менше  був  стан  української  суспіль- 
ности  в  Галичині,  коли  схочемо  оцінити  його  зі  становища 
збірної  психольоґїї  та  політичних  проґрам,  під  пору  вибуху  су¬ 
часної  війни. 

Війна  поставила  всі  ті  питання  рубом,  приневолила  ними 
заняти  ся  і  розігнала  той  мрачний  туман,  в  якім  наша  су¬ 
спільність  куняла.  Спричинила  не  переоцінку — але  виясненнє. 

Не  було  часу  на  теоретичне  розбираннє  питань,  на  ви- 
яснюваннє  дорогою  дискусій  —  вияснено  їх  практичним  вчинком : 
виставленнєм  корпусу  наших  добровольців.  І  власне  виста- 
вленнє  корпусу  „Українських  Січових  Стрільців  “,  участь  того 
корпусу  в  оружній  боротьбі  проти  Росії  має  для  нас  кольо- 
сальне  значіннє.  Про  значіннє  У.  С.  С.  для  українського  на¬ 
роди  говорить  ся  богато,  але  на  жаль  досить  плитко.  Підно¬ 
сить  ся  іменно  одну  сторону  сеї  справи,  а  то,  що  участь  У.  С.  С. 
у  боротьбі  проти  Росії,  а  в  союзі  з  середно-европейськими  дер¬ 
жавами,  означила  ясно  наше  становище  у  сучасній  війні  і  роз¬ 
била  в  пух  мистецькі  брехні  придумані  і  поширені  на  се,  щоби 
нас  в  Австрії  погубити.  Ваги  сеї  справи  не  перечу,  але  для 
нас  яко  нації  далеко  важнїйша  та  обставина,  що  у  крівавіп 
грі,  у  якій  рішаєть  ся  доля  народів  Европи,  ми  беремо  ак¬ 
тивну  участь  не  як  оруддє  в  чужих  руках,  але  самі  як 


13 


народ  даємо  вислів  своїй  волі  бути  самостійним  і  не¬ 
залежним  народом;  перехиляємо  важку  судьби  у]  той  бік, 
з  котрого  сподіємо  ся  для  себе  красшої  будучности.  Робимо 
сю  роботу  не  з  якоїсь  вірности,  або  вдячности,  але  з  вла¬ 
сного  розуміння  нашого  національного  інтересу.  І  важна 
тут  ся  однозгідність  політичної  думки  цілої  української  су- 
спільности  в  Австрії,  той  одностайний  похід  цілої  суснільности 
до  ясно  визначеної  цїлї. 

Передусім  ідея  нашої  державної  самостійности,  про  котру 
ми  на  довгі  часи  були  призабули,  котру  ми  в  останній  добі 
нашого  політичного  життя  вправдї  знову  воскресили,  але  лише 
в  сфері  теоретичних  ідеалів  і  душевних  бажань,  стає  для  нас 
тепер  цїлю,  за  для  якої  йдуть  наші  добровольці  у  бій.  Виро- 
зумована  ідея  всякає  в  кров  народу,  стає  невіддільним  склад¬ 
ником  народнього  орґанїзму,  природною  частиною  його  душі. 

Кров,  пролита  на  полї  бою  добровільно  і  за  ясноосві- 
домлену  цїль,  підносить  нашу  суспільність  з  тих  низин,  де  не- 
вольник  хилить  ся  під  ногами  свого  пана  і  в  покорі  приймає 
удари,  —  до  тих  вершин,  де  свідома  свого  достоїнства  і  зма¬ 
гаюча  до  своєї  мети  суспільність  стає  до  отвертої  боротьби 
проти  того,  хто  неволить  її. 

З  тою  хвилею,  коли  тисячі  галицьких  Українцїв  зголо- 
сили  ся  добровольцями  до  боротьби  на  життє  і  смерть  за  ви- 
зволеннє  України,  ввійшла  нова  душа  в  тіло  нашого  народа! 
Злетіли  з  нас  кайдани,  правда  не  тії,  які  силою  Факту,  що 
над  українським  народом  панує  наїздник,  вяжуть  свободу  на¬ 
ших  рухів,  але  ті  далеко  гірші,  тяжші  і  соромнїйші  кайдани, 
про  котрі  сказав  Франко:  „але  ум  мій  є  раб  і  душа  моя  раб“. 
Жертва  крови  і  життя  принесена  Українськими  Сїчовими 
Стрільцями  —  відроджує  нас,  дає  нам  силу,  дає  благородність 
нашим  змаганням,  віру  в  самих  себе,  пошану  у  посторонних. 

Які  нї  були  б  реальні  зміни,  котрі  сучасна  війна  нам  при¬ 
несе,  для  психольоґії  нашого  народу  зостанеть  ся  назавжди 
значіннє  епохального  внутрішнього  перевороту.  Підем  поваги 
для  самих  себе  яко  народу,  що  з  власної  волї  кладе  життє 
і  проливає  свою  кров,  щоби  здійснити  свою  збірну  постанову, 


14 


—  зостанеть  ся,  як  би  там  нї  було,  скарбом  нашої  націо¬ 
нальної  псіхи,  скарбом,  якого  ніякий  ворог  нам  не  забере, 
скарбом,  що  на  вік  зостанеть  ся  гордощами  і  життєвою  іскрою 
для  сучасних  і  грядучих  поколїнь !  Своїми  добровольцями  укра¬ 
їнський  нарід  доказав,  що  його  ідея  полїтичної  незалежности 

—  се  не  якась  високопарна  Фраза,  але  клич,  що  сягає  у  гли¬ 
бину  народнїх  мас  і  є  вже  досить  сильний  до  того,  щоби  тії 
маси  двигнути  у  вир  оружної  боротьби. 

В  серпнї  1914  року  скінчив  ся  період  української  історії, 
якого  початком  був  упадок  останнього  народнього  повстання, 
невдача  останньої  спроби  узискати  незалежність.  Легіон  Укра¬ 
їнських  Сїчових  Стрільців  уводить  нас  в  нову  епоху.  На  аренї 
європейських  подїй  перестаємо  бути  пасивною  силою,  якої 
рухами  кермує  чужа  рука.  Відзискуємо  назад  нашу  колишню 
активність  і  самі  собі  визначуємо  шлях.  Стаємо  чинником,  що 
має  власну  волю  і  змагає  до  власної  цїли. 

Через  легіон  Українських  Сїчових  Стрільців,  що  у  сучасній 

європейській  війнї  бере  активну  участь  і  під  нашим  націо¬ 
нальним  стягом  веде  кріваву  боротьбу  проти  найбільшого  на¬ 
шого  ворога  входимо  поміж  воюючі  європейські  народи  на 
рівних  обовязках  і  рівних  правах.  Історична  судьба  звела  нашу 
участь  в  європейській  війнї  до  одного  легіону  —  але  хоча  той 
легіон  не  богато  може  вплинути  на  вислїд  війни,  то  всеж-таки 
він  буде  нашою  легітимацією  там  і  тодї,  коли  і  де  лїквідува- 
тиметь  ся  сучасну  війну. 

Ми  віримо,  що  сучасна  європейська  війна  принесе  ви- 
зволеннє  зчсраїнському  народови,  а  почуваємо,  що  визволеннє 
се  окуплюємо  власного  нашою  кровю  і  життєм  найкращих  наших 
людей.  Ся  власне  обставина,  що  таке  почуттє  в  нас  родить 
ся,  і  що  родить  ся  на  твердій  основі  Фактів,  дає  нам  друге 
почуттє  —  почуттє,  що  ми  народ,  який  не  тільки  має  свою  ми¬ 
нувшину,  але  народ,  що  має  волю  бути  народом  і  має 
силу  бути  народом. 

Факт  участи  Українських  Сїчових  Стрільців  у  війнї  мусить 
мати  великий  вплив  і  на  відносини  других  народів  та  держав 
супроти  українського  народу.  Наш  легіон  добровольців  є  для 


15 


кождого  доказом,  що  український  народ  потрапить  за  свої 
права  стати  до  оружного  бою,  що  не  зрезиґнував  зі  своїх  прав 
до  незалежного  істновання,  що  готов  здїйсненнє  сих  прав  си¬ 
лою  переперти. 

З  сею  обставиною  мусїтиме  числити  ся  кождий,  хто  прийде 
у  сяку  чи  таку  стрічу  з  українським  народом. 

І  коли  до  вибуху  сучасної  війни  могло  декому  здавати  ся, 
що  довголїтне  ярмо  поневолило  на  вік  цїлий  український  народ 
і  що  народ  сей  став  нездатний  реаґувати  навіть  на  найтяжші 
кривди,  то  сей  погляд  мусить  тепер  перейти  до  історії. 
Цїлий  світ,  близші  чи  дальші  сусіди,  мусять  числити  ся  з  тим, 
що  дякуючи  європейській  війні  український  народ  виступив 
на  арену,  сказав,  чого  хоче  і  до  чого  стремить,  і  з  тої  арени 
незаспокоєний  у  своїх  політичних  змаганнях  не  дасть  себе  ані 
усунути,  анї  силою  струтити:  місця  свого  на  нїй  боронитиме 
кровю  і  залізом ! 

II.  Історичний  розвій  стрілецької  ідеї  та  її  поши- 
реннє  серед  української  суспільности. 

Перших  завязків  мілітарного  руху  серед  української  су¬ 
спільности  в  Галичині*  належить  шукати  в  історії  розвою  ґім- 
настично-пожарних  товариств  „Сїчи“.  Не  хочу  тим  сказати, 
буцїм  творець  тих  товариств  Др.  Кирило  Трильовський  мав 
свідомий  замір  розбудити  серед  української  суспільности  мілі¬ 
тарний  рух  уже  тодї,  коли  перед  пятяадцяти  літами  укладав 
перший  статут  ґімнастично-пожарного  товариства  „Сїч“.  Нав¬ 
паки,  здаеть  ся  мені,  що  не  відступлю  нї  на  ступінь  від  істо¬ 
ричної  правди,  коли  сконстатую,  що  ідея  мілітарного  руху 
була  тодї  творцям  „Сїчей“  далека  і  чужа.  Не  можна  одначе 
перечити,  що  сї  ґімнастично-пожарні  товариства  мали  у  своїм 
помислі  два  моменти,  котрі  з  часом  мусїли  довести  до  того, 
що  ідея  створити  українську  національну  міліцію,  коли  не 
зродила  ся  під  впливом  сих  власне  моментів,  то  в  кождім 
разі  сї  моменти  підготовили  ґрунт  на  приняттє  такої  ідеї  і  про¬ 
мостили  їй  шлях  до  умів  та  сердець  української  суспільности- 


16 


Сї  моменти,  то  передусім  сама  назва  „Сїч“,  котра  кождому 
хоч  сяк-так  з  рідною  історією  обзнайомленому  Українцеви  на¬ 
гадувала  нашу  давню  військову  орґанїзацію,  а  дальше  приняттє 
пожарними  „Сїчами“  назв  старшини  запорозького  козацтва: 
„отаман^,  „осаул“,  „кошовий  “,  „куріннийи,  спонукувала  мимо¬ 
хіть  до  тягнення  паралелі,  до  переводження  анальоґій,  до  при- 
норовлювання  і  зближування  сучасних  „  Січей  “  до  славної  за¬ 
порозької  Січи. 

Отеє  власне  мусїло  мати  великий  вплив  на  психольоґію 
українського  мужицтва,  котре  справді  з  щирим  запалом  горнуло 
ся  до  „  Січей  “,  і  на  українську  шкільну  мол  одіж,  котра  у  сі¬ 
човім  руху  відгравала  визначну  ролю. 

Таким  отже  робом  „Сїчи“,  хоча  не  були  ані  мілітарними, 
ані  стрілецькими  орґанїзаціями,  то  всеж-таки  створили 
основу,  на  котрій  український  мілітарний  рух  міг  оперти 
ся,  а  надто  витворили  атмосферу  пригожу  для  розвою 
сього  руху. 

Також  і  другим  нашим  ґімнастично-пожарним  орґанїза- 
ціям  —  „  Соколам  “  не  можна  під  сим  оглядом  відмовити  всякого 
значіння.  І  в  сокільських  орґанїзаціях  найшов  собі  український 
мілітарний  рух  до  певного  ступня  підготований  ґрунт,  одначе 
підготованне  се  було  більш  одностороннє,  бо  давало  лише  фі¬ 
зичну  справність,  витревалість,  відпорність  і  орґанїзаційні 
осередки,  але  не  давало  всіх  тих  психічних  предиспозицій  для 
мілітарної  орґанїзації,  які  витворювали  в  душах  своїх  членів 
„Сїчи“  завдяки  власне  згаданому  вище  навязанню  до  нашої 
військової  минувшини. 

Коли  підчас  балканської  війни  повстала  серед  га¬ 
лицьких  Українців  ясно  СФормулована  думка  започаткувати 
український  мілітарний  рух,  то  думка  ся  мусїла  шукати  нової 
орґанїзаційної  Форми,  бо  істнуючі  орґанїзації  —  анї  „  Соколи  “, 
анї  „Сїчи“  —  не  могли  уняти  сього  руху  в  своїх  рамах.  Такпри- 
ступлено  до  творення  стрілецьких  товариств.  Сї  стрілецькі 
товариства  мали  би  за  задачу  приучувати  своїх  членів  воєн¬ 
ного  ремесла  і  таким  способом  творити  завязок  української 
збройної  сили,  української  національної  міліції. 


17 


2 


Серед  української  суспільности  в  Галичині,  а  передусім 
серед  поступових  її  кругів,  котрі  обстоювали  становище,  що 
бути  за  самостійністю  України  —  значить  в  догідну  пору  по¬ 
чати  оружний  бій  за  тую  ж  самостійність,  було  переконанне,  що 
така  догідна  пора  настане,  коли  прийде  до  воєнної  розправи 
межи  Росією  й  Австро-Угорщиною.  Власне  в  часї  балканської 
воєнної  заверухи  здавало  ся,  що  війна  між  Росією  й  Австро- 
Угорщиною  висить  на  волосочку  —  і  тому  переконані  і  послі¬ 
довні  українські  самостійницькі  партії  в  Галичині  стали  енер- 
ґічно  заходити  ся  коло  положення  основ  українському  мілітар¬ 
ному  рухови.  Але  і  по  закінченню  бальканської  війни  прозор¬ 
ливі  політики  мусїли  чейже  добачати,  що  воєнне  полагодженнє 
конфліктів  між  Австро-Угорщиною  й  Росією  дізнало  лише  про¬ 
волоки.  Вслід  за  тим  треба  було  і  українському  народови 
робити  дальше  свої  приготовання  до  війни. 

Ось  таке  міждержавне  положеннє  і  такі  політичні  мір¬ 
кування  дали  товчок  до  основування  українських  стрілецьких 
товариств. 

Треба  тут  за- для  історичної  вірности  ще  і  те  признати, 
що  на  народини  і  поширеннє  стрілецької  ідеї  серед  української 
суспільности  польський  стрілецький  рух  мав  чималий  вплив. 
Орґанїзованнєм  польського  стрілецтва  в  Галичині  займала  ся 
під  тую  пору  передусім  польська  соціяльно-демократична  партія 
і  ся  обставина  спопуляризувала  та  виробила  право  горожанства 
стрілецькій  ідеї  серед  низин  галицької  суспільности,  серед  ро¬ 
бітництва  та  ремісництва,  одним  словом  серед  мас  працюючого 
люду  по  містах  і  селах.  З  польської  суспільности  стрілецький 
рух  перейшов  на  українські  робочі  маси  Ц  тому  довело  ся 
передусім  тим  двом  українським  політичним  партіям  заняти  ся 
стрілецьким  рухом,  котрі  серед  українських  робочих  мас  політично 
працюють,  отже  соціяльно-демократичній  і  радикальній  партії. 

Вже  в  часї  балканської  війни  почали  члени  соціял-де- 
мократичної  і  радикальної  партії  робити  заходи,  щоб  ідею  со- 
творення  українських  стрілецьких  товариств  перевести  в  діло 
і  за- для  того  випрацьовано  кілька  статутів  українських  стрі¬ 
лецьких  товариств,  але  галицьке  правительство  відкидало  по- 

-  18  — 


слїдовно  один  статут  по  другім  і  взагалі’  старало  ся  по  своїм 
силам  і  найлїпшій  волї  припинити  і  цілком  задавити  стрілецький 
рух  серед  галицьких  Українців. 

Щойно  по  довгих  заходах,  які  протягли  ся  цїлих  два 
роки,  і  щойно  дякуючи  посольській  інтервенції  Дра  К.  Три- 
льовського  у  віденськім  правительстві  —  діждав  ся  кінець- 
кінцїв  статут  товариства  під  назвою  „Українські  сїчові  стрільцї“ 
того,  що  галицьке  намісництво  приняло  його  до  відома,  а  вслїд 
за  тим  основано  у  Львові  перше  українське  легальне  стрілецьке 
товариство. 

Рівнобіжно  з  тими  заходами  двох  названих  українських 
полїтичних  партій,  але  зовсім  незалежно  від  них,  українська 
академічна  молодїж  також  заходила  ся  коло  створення  укра¬ 
їнського  стрілецького  товариства.  Зі  сторони  академічної  мо¬ 
лоді’  випрацьовано  і  предложено  правительству  окремі  начерки 
статутів,  але  анї  один  з  них  не  діждав  ся  затвердження.  Мимо 
того  стрілецький  рух  розвивав  ся  гарно  і  сильно  в  кругах 
академічної  української  молодїжи  у  Львові:  йшли  безперестану 
стрілецькі  вправи  гуртка  молодї,  а  надто  теоретичним  поширю- 
ваннєм  та  дискутованнєм  стрілецьких  справ  займав  ся  окремий 
орґан  „  Відгуки  “,  видаваний  заходом  та  силами  академічної 
молодї. 

Побіч  того  гімнастичне  товариство  „ Сокіл “  у  Львові,  яке 
находило  ся  в  руках  українських  націонал-демократів,  створило 
у  себе  стрілецьку  секцію  та  в  рамах  своїх  статутів  провадило, 
що  правда  на  невелику  скалю  —  стрілецькі  вправи. 

Літом  1913  року  прийшло  до  злуки  межи  гуртом  стріль¬ 
ців  з  академічної  молодїжи,  а  межи  „Українськими  січовими 
стрільцями “,  себто  академічна  молодь  вступила  громадно  в  ста- 
тутарне  товариство  „Українські  сїчові  стрільці  у  Львові  “. 

III.  Творенне  полків  Українських  січових  стрільців 
і  їхня  верховна  управа. 

З  вибухом  теперішньої  європейської  війни,  себто  в  липні 
1914  злучились  ся  всї  дотепер  окремо  працюючі  стрілецькі  това- 


19 


о* 


риства  і  стрілецькі  секції  гімнастичних  товариств  водно:  ство¬ 
рили  орґанїзацію  „Українських  сїчових  стрільців 44 ,  а  до  про¬ 
воду  сїй  орґанїзації  покликано  т.  зв.  „Українську  Боєву  Управу.  44 
Склад  „Української  Боєвої  Управи44  був  від  самого  початку 
мішаний:  військово-цивільний,  бо  до  У.  Б.  У.  увійшли  передусім 
відпоручники  отсих  стрілецьких,  зглядно  гімнастичних  това¬ 
риств:  „Українські  січові  стрільцї  у  Львові44,  „Краєвий  укра¬ 
їнський  сїчовий  союз44  і  „Сокіл  у  Львові44,  а  крім  того,  кілька 
резервових  ОФІцирів  австрийської  армії  Українців.  Цивільна 
секція  У.  Б.  У.  мала  займати  ся  орґанїзаціею  українського  стрі¬ 
лецтва  в  Галичині,  вербунком  добровольців,  збираннєм  фондів 
на  сю  цїль,  достарченнєм  мундурів,  обуви,  біля  і  т.  п.,  при-  • 
міщеннем  та  харчованнєм  звербованих  добровольців  у  Львові 
і  на  провінції  і  т.  д. ;  військова  секція  У.  Б.  У.  мала  заняти  ся 
військовим  виобразованнєм,  воєнним  підготованнєм  та  проводом 
полків  „Українських  сїчових  стрільцїв44. 

Під  політичним  оглядом  підпадає  цїла  стрілецька  орґа- 
нїзація  українських  добровольців  з  „Українською  боєвою  упра¬ 
вою44  на  чолї  під  протекторат  і  начальну  політичну  керму 
„Української  головної  Ради44.  Для  пояснення  скажу,  що  „Го¬ 
ловна  українська  Рада44  повстала  у .  Львові  в  хвилі  вибуху 
європейської  війни,  як  найвисша  і  начальна  політична  орґанї- 
зація  цілої  української  суспільности  в  Галичині.  Основано  Її 
дня  2.  серпня  1914  у  Львові  сим  способом,  що  три  головні 
українські  політичні  партії  Галичини,  а  саме  націонал-демо- 
кратична,  радикальна  і  соціял-демократична,  делєґували  зі 
своїх  партійних  зарядів  до  „Головної  української  Ради44  по 
4  членів,  а  надто  національним  демократам  признано  звиш  того 
на  самім  початку  двох  членів,  а  опісля  ще  третього,  для  ве¬ 
дення  спеціяльних  аґенд,  іменно:  каси,  секретаріату  і  преси, 
так  що  національні  демократи  одержали  в  Г.  У.  Р.  сім  місць.  Пре- 
зідію  Г.  У.  Р.  творять :  два  національні  демократи  яко  голова  і  сек¬ 
ретар,  один  соціял-демократ  і  один  радикал  яко  заступники  голови. 

В  склад  Г.  У.  Р.  увійшли  на  самім  початку,  себто  в  серпні 
також  два  представники  „Союза  визволення  України44  з  дорад- 
ним  голосом. 


20 


В  перших  днях  серпня  видала  У.  Г.  Р.  перший  свій  уні¬ 
версал  до  українського  народу  в  Галичині  з  виясненнєм  полі¬ 
тичної  ситуації,  з  заявою,  яке  становище  займає  український 
нарід  Галичини  у  сучаснім  воєннім  конфлікті,  з  зазивом  до 
творення  полків  українських  добровольців,  до  вербовання '  во¬ 
їнів  під  стяг  „Українських  січових  стрільців и. 

Г.  У.  Р.  проголосила  у  згаданім  маніфесті,  що  ідеалом 
і  цілю  політичних  змагань  українського  народа  є  самостійна 
Україна,  що  у  сучаснім  воєннім  конфлікті  між  Австро-Угор¬ 
щиною  і  Німеччиною  з  одної  сторони,  а  тридержавним  поро- 
зуміннєм  з  другої  —  український  народ  Галичини  стоїть  по 
стороні  Австро-Угорщини  і  Німеччини,  що  до  боротьби  проти 
найтяжшого  ворога  України,  царської  Росії,  український  народ 
висилає  полки  Українських  січових  стрільців! 

Рівночасно  з  відозвою  Г.  У.  Р.  вислала  У.  Б.  У.  до  всіх 
повітових  орґанїзаційних  центрів  своїх  „вербункових  комісарів “, 
які  мали  розвести  агітацію  за  „Українськими  січовими  стріль- 
цями“  і  на  місцях  потворити  окремі  комітети  за-для  ведення 
вербунку  і  орґанїзації  українських  добровольців. 

Успіхи  сеї  прискореної  та  енергічної  роботи  були  відразу 
величні!  Протягом  півтора  тижня  ціла  східна  Галичина  була 
засіяна  повітовими  та  місцевими  комітетами  для  орґанїзації 
„українського  війська Зголошення  в  ряди  українських  добро¬ 
вольців  напливали  несчисленними  масами.  Одушевленнє  серед 
народу,  що  може  йти  до  боротьби  за  волю  України  під  укра¬ 
їнським  стягом,  було  величезне!  Треба  тямити,  що  вербунок 
до  Українських  сїчових  стрільців  відбував  ся  вже  по  пере¬ 
веденню  військової  мобілізації.  Всї,  кого  держава  покликала 
до  воєнної  служби,  були  вже  під  оружєм. 

І  варто  було  бачити  тії  українскі  мами,  тії  наші  хлоп¬ 
ські  жінки,  котрі  перед  кількома  днями  пращали  своїх  стар¬ 
ших  синів,  виправляючи  їх  „на  службу  цїсареви“,  а  кілька 
днів  пізнїйше  в  якімсь  небувалім  підйомі  духа,  в  якімсь  нечу- 
вано  торжественнім  настрою  —  віддавали  свого  молодшого  сина, 
нераз  остатного,  „на  службу  свому  народови“,  на  бій  за  „волю 
України !“  . . .  Перед  одним  нашим  вербунковим  комісарем  стає 


21 


поважний  наш  хлоп.  Волосе  снїгом  припорошене,  чоло  пооране 
журбою,  на  руках  мозолї  довголітньої  нрацї.  Праворуч  і  ліво¬ 
руч  два  хлопцї  17  і  18  лїтні.  „Пане,  комісари!  каже —  а' го¬ 
лос  звучить  твердо  як  сталь.  Я  маю  нять  синів,  три  вже  у  вій¬ 
ську,  а  я,  старий,  і  отеї  два  парубчаки  голосимо  ся  до  укра¬ 
їнських  стрільців.  Дома  най  самі  баби  собі  радять.  Прийміть 
нас  всіх  трьох  разом.  Нехай  і  ми  поможемо  нашому  народови 
добувати  волю"  .  . .  Подібних  випадків  було  богато,  богато ! 

Загалом  треба  ствердити,  що  серед  мас  українського  на- 
рода  в  Галичині  ідея  створити  українське  військо  і  вислати 
його  до  боротьби  проти  Росії  —  стала  відразу  популярною, 
пробиваючи  ся  до  найдальших  закутин  нашого  краю,  до  най- 
низших  верств  нашого  народа.  Мірилом  сеї  популярности 
сього  загального  захоплення,  в  першій  мірі  живий  і  численний 
наплив  добровольців,  а  дальше  широка  і  загальна  жертвенність 
суснільности  на  стрілецькі  цїли.  Матеріяльні  жертви  почали 
напливати  скорше,  ніж  У.  Б.  У.  уважала  за  вказане  видати  від¬ 
повідні  зазиви  і  поучення.  Треба  при  сїм  піднести  ту  обста¬ 
вину,  що  жертви  складали  передусім  низші  і  менше  заможні 
верстви  народу!  На  прокормленнє  добровольців  звозили  наші 
селяне  ФІрами  з  сїл  даром  всяку  поживу.  Цїлі  склади  ріжного 
полотна  назбирали  ся  дорогою  жертв.  Жінки  і  дївчата  з  мі¬ 
ської  інтелїїенції  варили  звербованим  добровольцям  на  віль¬ 
нім  полю  у  великих  казанах  обіди,  нераз  серед  дощу  і  хля- 
павки,  обкурені  димом,  що  годї  було  розпізнати  їх.  І  у  кож- 
дого  був  дивний  запал,  нечувана  енергія,  святе  почуттє,  що 
робить  для  себе,  для  свого  народа ! . . . 

В  другій  половині*  серпня  число  зголошених  добровольців 
сягало  трийцяти  тисяч.  Розумієть  ся,  що  скупі  грошеві  за¬ 
соби,  якими  розпоряджувала  У.  Б.  У.,  не  могли  в  ніякім  разї 
вистати,  щоб  усїх  зголошених  як  слід  уоружити  та  зодягти. 

Австрийське  правительство  зложило  заяву,  що  перший 
полк  українських  січових  стрільців  може  найбільше  числити 
5000  людей  і  на  тільки  жовнірів  обіцяло  достарчити  мундурів, 
зброї  і  т.  п.  Супроти  того  У.  Б.  У.  була  вже  відразу  прине¬ 
волена  число  добровольців  обмежити  до  5000.  Цілу  масу  до- 


22 


бровольцїв  не  тільки  зголошених,  але  таких,  що  вже  були 
в  рядах  У.  С.  С.,  треба  було  по  неволї  завертати  домів  .  . .  На¬ 
гадали  ся  нам  давні  події  з  козацьким  реєстром  . . .  Історія, 
коли  не  повторюєть  ся,  то  все  таки  подібні  обставини  заходять 
пасто!  І  ми  мусїли  переходити  такі  переживання,  які  колись 
в  минувшині  переходили  наші  предки . . . 

Зреєстровані  до  5000  У.  С.  С.  мали  бути  розміщені  тим 
способом,  що  дві  тисячі  мало  стояти  у  Львові,  дві  в  Стани- 
славові,  а  одна  в  Стрию.  Тимчасом  стало  ся,  що  усї  У.  С.  С. 
мусїли  збирати  ся  в  Стрию  і  то  вже  29.  серпня  1914. 

При  самім  кінцї  серпня  опустили  Львів  У.  С.  С.,  аз  ним 
військова  часть  У.  Б.  У.  і  перенесли  ся  до  Стрия.  Дня  ЗО.  сер¬ 
пня  в  неділю  відбула  цивільна  секція  У.  Б.  У.  останнє  засї- 
даннє  у  Львові,  на  якім  ухвалено  У.  Б.  У.  перенести  до  Стрия. 
В  понеділок  31.  серпня  наступила  евакуація  Львова... 

В  Стрию  спав  на  У.  С.  С.  новий  удар:  реєстр  обмежено 
знов!  Як  колись  ставлено  домаганнє,  аби  був  кождий  „козак 
з  козаківи,  аби  не  допускати  припливу  демосу  до  козацтва  — 
так  тепер  порішено  задержати  інтелїґентну  молодїж,  а  добро¬ 
вольців  з  мужицтва  поставлено  по-за  реєстром  . . .  Кілька  тисяч 
молодих,  здорових  і  охочих  йти  у  бій  проти  Росії  Українців 
мусїли  кинути  прапор  українського  стрілецтва.  Треба  було 
бачити  їхнїй  запал  до  боротьби  за  волю  народа !  Треба  високо 
цїнити  їхню  готовість  усе  віддати  за  Україну!  „Дайте  нам 
лише  зброю  і  кулї,  дайте  змогу  боротьби  з  ворогами  !и  не  го¬ 
ворили,  а  благали  сї  молоді  хлопцї  Боєву  Управу.  Але  Боєва 
Управа  стояла  безсильна  і  безпомічна  і  з  пекучим  болем  роз¬ 
пуки  дивила  ся  на  гірке  розчаруваннє  тисячів  молодих,  огнен¬ 
них,  геройських  сердець! . .  . 

Обмежені  до  одного  полку,  Українські  сїчові  стрільці  зло¬ 
жили  для  3.  вересня  1914  в  Стрию  на  площі  для  військових 
вправ  за  містом  жовнірську  присягу,  дня  4.  вересня  виїхали 
зі  Стрия,  дня  5.  вересня  переїхали  границю  Галичини  і  опи- 
нили  ся  в  північній  Угорщині'.  Тут  приміщено  їх  на  квати- 
рах  в  двох  українських  селах  Страбічево  і  Горонда,  чотир- 
найцять  кільометрів  від  міста  Мукачева. 


23 


Під  тую  пору  переживало  українське  січове  стрілецтво 
безперечно  найтяжші  хвилї.  Вже  сам  Факт,  що  лютий  ворог 
заляв  дикою  навалою  рідну  країну,  мусїв  великим  болем  спов¬ 
няти  душу  кождого  Українця,  в  додатку  до  того  реєстр,  брак 
зброї,  брак  одягів  і  т.  п.,  і  дивний  холод,  що  віяв  з  усїх  мі- 
родатних  місць  —  усе  це  разом  мов  скеля  давило  серця  нашої 
молодїжи,  що  з  таким  геройським  поривом  пішла  за  покликом 
свого  народа! 

IV.  Українські  сїчові  стрільці'  на  полї  бою. 

На  щастє  не  було  коли  над  тяжкою  долею  довго  заста¬ 
новляти  ся  і  біль  допускати  до  серця.  В  кілька  днїв  по  при¬ 
їзді'  на  Угорщину  відходить  на  поле  бою  перша  сотня  сотника 
Дїдушка,  відтак  друга  сотника  Семанюка,  вкінцї  ЗО  вересня 
йде  у  бій  решта  Українських  стрільців  —  зостаєть  ся  тільки 
кадра,  ранені  і  хорі.  Іде  наше  стрілецтво  боронити  наших 
Карпат  від  московського  заливу,  не  допускати,  щоби  росийський 
трибарвний  прапор  замаяв  на  шпилях  наших  гір.  І  боронить 
наших  гір  наше  стрілецтво  з  такою  хоробрістю,  завзяттєм,  ви- 
тревалістю  —  що  зараз  у  перших  стрічах  з  ворогом  вибиваєть 
ся  на  перше  місце,  зєднує  собі  повне  признаннє  начальства, 
любов  усїх  співвоїнів,  симпатію  населення  та  публичної 
опінїї. 

Від  тої  пори  аж  досі  стоять  Українські  сїчові  стрільцї 
в  лінії  огня,  зводять  бої  з  московським  військом.  Не  минали 
їх  ворожі  кулї,  не  щадила  і  недуга,  змаргали  ся  молоді  сили 
у  тяжкій  службі,  але  всіх  кріпило  переконаннє,  що  борять  ся 
за  святу  справу,  що  ведуть  боротьбу  проти  смертельного  во¬ 
рога  України! 

Все  одно,  де  і  коли  задаєш  рану  свому  ворогови!  Річ 
в  тім,  аби  ослабити  його,  аби  розбити  несчисленні  полчища 
московські.  Для  всіх  ясно,  що  щойно  на  руїнах  царської  Ро¬ 
сії  виросте  свобода  України  і  відсї  береть  ся  у  У.  С.  С.  сила, 
завзяттє,  витревалість ! .  .  . 


24 


Вмисне  не  хочу  входити  в  подробиці,  поминаю  богато 
ріжних  питань,  які  перебіг  цілої  справи  У.  С.  С.,  іхньої  орґанї- 
зації,  ужиття  в  полі  бою,  вишколення  і  т.  п.,  насував  і  насуває. 
Не  треба  входити  в  бічні  улички,  щоби  не  збити  ся  з  головного 
шляху.  А  головний  наш  шлях,  простий  і  ясний  —  проти  Ро¬ 
сії!  За  волю  України!  Кого  здиблемо  по  дорозі,  що  йде  в  тім 
самім  напрямі:  проти  Росії  —  той  мимо  всього  наш  союзник, 
той  мимо  всього  наш  приятель  і  разом  з  ним  ми  підемо,  іцоби 
повалити  найтяжшого  нашого  ворога! 

Перший  активний  виступ  українського  стрілецтва  на  полі 
огня  припадає  на  першу  половину  вересня.  Зараз  перша 
огненна  проба  принесла  Українським  сїчовим  стрільцям  добру 
славу.  Показало  ся,  що  наші  стрільці  визначають  ся  щирим 
запалом,  великою  відвагою  та  цінною  розвагою  —  прикметами, 
що  характеризують  доброго  жовніра.  Коли  з  початку  військові 
сфери  з  певним  лехковаженнєм  відносили  ся  до  корпусу  зло¬ 
женого  не  з  Фахових  жовнірів,  але  добровольців,  то  виступи 
стрільців  в  боях  зараз  же  приневолили  тії  ж  сфери  звернути 
бачнїйшу  увагу  на  наших  стрільців.  Приглянувши  ся  з  близька 
нашому  корпусови,  військові  круги  рішили  —  як  слід  розумній 
господарносте  —  використати  тії  саме  прикмети  наших  стрільців, 
якими  вони  передусім  визначають  ся.  Мова  про  інтелїґенцію. 
Є  дуже  важна  галузь  воєнної  служби,  котра  з  природи  річи 
вимагає  інтелїґенції  та  орієнтаційного  змислу  —  се  розвідна 
служба.  Розвідати  ся  про  все,  що  має  значіннє  для  воєнних 
операцій,  як  слід  спостерегти,  спостережене  оцінити,  зібраний 
матеріал  добре  і  точно  зреляцюнувати,  до  того  треба  не  тільки 
відваги,  зручности,  доброго  ока,  але  і  значного  вишколення 
в  думанню  та  робленню  висновків.  Завдяки  висшому  шкільному 
образованню  —  Українські  січові  стрільці  мають  усї  дані  до 
повнення  як  раз  сеї  служби. 

На  війні  нема  безпечної  служби  —  кождий  вояк  мусить 
бути  відважний  і  все  готовий  до  боротьби,  але  є  роди  служби, 
що  дають  поле  ініціативі,  певного  рода  самостійній  підприєм- 
чивости  і  такою  передусім  є  служба  патруль,  розвідна  служба. 
Коли  лежить  ся  в  окопах  і  стріляєте  ся,  коли  на  знак  чи  роз- 


25 


каз  ідеть  ся  до  штурму  —  то  вся  така  робота  прибирає  по¬ 
части  характер  махінальности,  —  розвідна  служба  має  богато 
помисловости,  богато  пригод,  певний  поетичний  чар. 

Великим  скарбом,  що  на  війнї  може  мати  неоцїнену  вар¬ 
тість,  є  довірє  і  привязаннє  населення  до  оперуючої  армії. 
Коли  між  армією  і  населеннєм  є  лучність  і  приязність,  то  осо¬ 
бливо  розвідникови  —  удають  ся  чуда!  А  наші  стрільці  окру- 
жені  просто  любовною  атмосферою  зі  сторони  населення. 

В  таких  відносинах  війна  перестає  бути  виключно  опе- 
рованнєм  армії  —  а  зміняєть  ся  *-  у  однозгідну  кооперацію  і 
війск  і  населення. 

V.  Організація  і  склад  Українських  січових  стріль¬ 
ців.  Участь  жіноцтва.  Майбутні  задачі. 

Військова  орґанїзація  Українських  сїчових  стрільців  пе¬ 
реведена  точно  но  взірцям  орґанїзації  австрийської  армії.  На 
самім  початку  творення  українського  корпусу  добровольців  при¬ 
ділений  був  в  характері  орґанїзатора  та  інструктора  для  „Укра¬ 
їнських  сїчових  стрільців  ц  обершт  австрийської  армії  п.  Мо- 
лїк.  В  історії  корпусу  „Українських  сїчових  стрільців"  він 
відіграв  передусім  ролю  посередника  в  усіх  справах  межи  кор¬ 
пусом  стрільців,  а  військовими  властями  львівської  корпусної 
команди.  Самим  зорґанїзованнєм  нашого  корпусу  займала  ся 
від  самого  початку  в  першім  ступні  „Українська  Боєва  Упра¬ 
ва'',  а  з  її  рамени  підчинені  її  орґани,  як  асентерункові  комі¬ 
сії,  вербункові  комісарі,  що  об'їздили  край  та  закликали  до 
вступання  в  ряди  сїчових  стрільців,  і  місцеві  стрілецькі  команди, 
що  були  потворені  по  всіх  головнїйших  містах  Галичини.  Дуже 
богато  праці  в  се  діло  вложила  місцева  стрілецька  команда 
у  Львові,  що  стояла  під  проводом  Дра  Старосольського,  в  якій 
від  самого  початку  енергічно  працювала  пна  Олена  Степанівна, 
що  пізнїйше  в  рядах  сїчових  стрільців  пішла  на  поле  бою  і  до¬ 
служила  ся  степеня  кадета. 

На  чо лї  українського  корпусу  добровольців  поставила  Го¬ 
ловна  Українська  Рада  відразу  п.  Михайла  Галущинського 


26 


резервового  ОФІцира  австрийської  армії  і  директора  української 
приватної  гімназії  в  Рогатинї.  Знаючи  заслуги  сього  чоловіка 
коло  створення  рогатинської  гімназії  і  оцїннюючи  високо  його 
орґанїзаційний  талан,  патріотичний  спосіб  думання  та  бать¬ 
ківську  любов  до  молодїжи,  інтересовані  круги  української  су- 
спільности  були  в  праві  привязувати  великі  надїї  до  того  Факту, 
що  на  чолї  корпусу  українських  добровольців  стане  якраз  він. 
Покликаний  Головною  Українською  Радою  на  команданта  укра¬ 
їнських  добровольців  п.  Галущинський  стояв  вже  в  полї,  в  бо- 
євій  лїнїї  австрийської  армії  і  на  час,  поки  він  не  зістане  при¬ 
ділений  до  сїчових  стрільців,  начальником  нашого  корпусу  уста¬ 
новила  була  Головна  Українська  Рада  п.  Теодора  Рожанков- 
ського,  радника  суду  і  сеймового  посла,  який  дотепер  є  заступ¬ 
ником  начального  команданта. 

Старшина  сїчових  стрільців  уложена  анальоґічно  до  офі- 
цирської  старшини  в  австрийської  армії.  На  чолї  полку  стоїть 
полковник,  що  відповідає  ц.  к.  оберштови,  на  чолї  баталїонів, 
які  у  нас  називають  ся  курінями,  стоять  курінні  отамани,  що 
знову  відповідають  ц.  к.  майорам,  на  чолї  компаній,  по  нашому 
сотнї,  стоять  сотники,  а  під  ними  субальтерні  ОФІцири :  старший 
четар  і  четар.  Окреме  розпоряджень  ц.  к.  міністерства  для  крає- 
вої  оборони  управильнює  відносини  стрілецьких  ОФІцирів  до  ОФІЦИ- 
рів  ц.  і  к.  армії  сим  способом,  що  ОФІцир  ц.  і  к.  арміїтої  самої  ранїи, 
що  стрілецький,  йде  перед  стрілецьким  ОФІциром  в  почестях  і  пра¬ 
вах,  а  при  стрічі  стрілецького  відділу  з  відділом  ц.  і  к.  армії 
1при  співдїланню  начальну  команду  обіймає  все  ц.  і  к.  ОФІцир, 

ОФІцири  українського  корпусу  стрільців  —  се  в  переважній 
части  резервові  ОФІцири  австрийської  армії,  отже  випосажені 
у  потрібне  теоретичне  і  практичне  військове  образованнє.  Є  одначе 
межи  нашими  стрілецькими  ОФІцирами  чимало  таких,  що  у  вій¬ 
ськовій  службі  армійській  не  були,  але  займаючи  ся  живо  стрі¬ 
лецьким  рухом  ще  в  часах  мира,  придбали  собі  стільки  теоре¬ 
тичного  і  практичного  знання  річи,  що  сьогодня  роблять  свою 
службу  цілком  не  гірше  від  Фахових  ОФІцирів. 

Треба  тут  загалом  одну  річ  підчеркнути  —  цікаву  і  важну 
для  питання  про  способи  оборони  краю  та  творення  оружної 


27 


сили.  Сучасна  велика  війна,  здаеть  ся,  рішила  вже  се  питаннє 
на  користь  народної  міліції.  На  всїх  полях  битви  воюють  не 
тільки  полки,  виведені  з  касарень,  і  не  вони  рішають  про  ви- 
слїд  боїв  —  а  загальні  ополчення,  отже  маси  тих  людей,  що 
давним  давно  опустили  мури  касарнї,  перейшли  в  цивільне 
життє,  перестали  бути  військом  у  тїснім  розумінню  сього  слова, 
як  щось  окреме  від  цивілїв,  але  мимо  того  оказують  ся  дуже 
добрими  жовнірами  і  знаменитим  воєнним  матеріялом!  Зістало 
се  вже  богато  разів  і  з  ріжних  місць  стверджене.  В  сучасній 
війнї  воюють  цілі  суспільности,  іменно  всї  мущини  спосібні  до 
воєнних  трудів.  Отже  не  касарняна  дресура  і  не  відмежо¬ 
ваність  від  цивільної  суспільности  є  цїхою  і  прикметою  тих 
армій,  що  стоять  в  полї  і  творять  оружну  силу  держав,  але 
власне  річи^  цілком  противні,  а  саме  найживійша  і  найтїснїйша 
звязь  з  цїлою  суспільностю,  з  цїлим  народом  і  той  дух  —  не 
десь  у  спеціальних  інституціях  штучно  плеканий,  але  дух  ви¬ 
пливаючий  з  душі  народа,  з  його  волї  до  побіди  над  тим,  хто 
загрожує  його  істнованню.  Той  дух  і  тая  звязь  з  цїлим  на¬ 
родом  держать  мілїонові  армії,  дають  їм  силу,  єдність  і  охоту 
до  боротьби. 

Дуже  добрим  доказом  на  ствердженнє  отсих  тез  є  власне 
корпус  Українських  сїчових  стрільців.  Коли  вибила  година, 
в  котрій  має  рішити  ся  судьба  України  —  сини  українського 
народа  вхопили  оружє  і  стали  в  боєвій  лїнїї.  Кождому,  хто 
дивив  ся  на  ряди  „Українських  сїчових  стрільців “,  а  мав  на¬ 
роду  приглянути  ся,  як  виглядає  реґулярна  армія  якої-небудь 
держави, —  насували  ся  страшні  сумніви:  „а  щож  се  за  вій¬ 
сько?  Як  же  вони  будуть  воювати,  коли  їм  так  дуже  далеко 
до  того  війська,  яке  привикло  ся  бачити  на  касарняних  по- 
двірях  і  на  площах  вправ? !“  А  одначе  Українські  сїчові  стрільці 
пішли  такі,  які  були,  на  страшне  поле  огню  і  увінчали  ся  лав¬ 
рами  слави!  Від  початку  участи  наших  стрільців  в  крівавих 
боях  до  тепер  —  ціла  історія  їх  воювання,  їхньої  воєнної 
служби,  се  довгий  ряд  горячих  похвал  і  щирого  признання  зі 
сторони  військових  Фаховцїв!  З  ким  небудь  з  ОФІцирів  армії, 
котрі  рамя  об  рамя  з  нашими  стрільцями  бували  на  крівавім 


28 


весїллю,  заведеш  розмову  про  наших  стрільцїв,  чуєш  самі  по¬ 
хвали,  стрічаєш  самі  найсимпатичнїйші  вискази.  Дійшло  до 
того,  що  команданти  поодиноких  відділів  армії,  які  оперують 
там,  де  воюють  і  українські  стрільці,  просто  випрошують  собі 
хоч  по  кілька  наших  стрільцїв  до  свойого  відділу.  Отсї  Факти 
найкрасше  свідчать  про  те,  що  значить  дух  армії,  якою  силою 
для  воюючого  жовніра  є  ідея,  за  котру  воює,  яким  знаменитим 
оружєм  є  для  нього  свідомість  і  переконаннє,  що  за  свою  справу 
бєть  ся!  Розумієть  ся,  що  ся  свідомість  і  ся  сила  пливе  не 
тільки  зі  зрозуміння  цїли,  до  якої  прямує,  але  і  з  того  мо¬ 
гутнього  почуття,  що  з  ним  і  за  ним  стоїть  цілий  народ,  ціла 
рідна  своя  суспільність,  а  він  —  жовнір  у  полі  се  лише  ча¬ 
стина  загроженої  суспільности. 

Склад  Українських  січових  стрільцїв,  розглядаючи  його 
по  Фахам  та  образуванню,  виказував  на  початку,  т.  з.  в  перших 
місяцях  війни,  кольосальну  перевагу  інтелїґентського  елементу. 
Можна  приняти,  що  інтелїґенція  з  образованнєм  середних  шкіл 
творила  до  75°/0  січових  стрільцїв.  Стало  ся  се  не  тому,  бу- 
цїм  иньші  СФери  народа  не  доставили  добровольців,  але  тому, 
що  в  перших  днях  вересня  підчас  побуту  в  Стрию  переведено 
на  приказ  австрийських  військових  властей  перебірку  серед 
стрільцїв.  Перебірка  ся  стреміла  до  того,  щоби  при  згаданім 
вже  обмеженню  реєстру  стрільцїв  в  стрільцях  остало  як  най¬ 
більше  інтелїґентних  людей,  молодїж  з  низшим  образуваннєм 
була  просто  виділена  з  корпусу  стрільцїв  і  відіслана  домів. 
Се  зарядженнє  пояснюєть  ся  тим,  що  Українські  сїчові  стрільці, 
мали  до  сповнення  передусім  задачі,  до  яких  висший  ступінь 
освіти  конечно  потрібний.  По  первісним  плянам  У.  С.  С.  мали 
поступати  за  офєнзивою  в  задах  і  сповняти)  полїтично-осві- 
домляючу  та  агітаційну  службу.  Бажаний  вплив  на  населеннє, 
лучність  армії  з  населеннєм,  військова  адміністрація  занятих 
земель  —  отеє  мала  бути  в  головній  части  місія  стрільцїв. 

Воєнні  події  зложили  ся  так,  що  нашим  стрільцям  до¬ 
вело  ся  боронити  Карпат.  З  огляду  на  ґеоґраФІчну  будову  те- 
рену  і  на  кліматичні  відносини  (великі  морози,  сніжні  засипи, 
стрімкі  скали)  припала  нашим  стрільцям  ся  найтяжша  служба, 


29 


яку  можна  собі  уявити.*  Розумієть  ся,  іцо  богато  молодїжи 
з  інтелїґентських  сфер  не  було  дотеперішним  способом  життя 
як  треба  загартовано  на]  тії)  надлюдські  майже  труди.  Тим 
і  пояснюєте  ся,  що  процентово  найбільше  страт  поніс  корпус 
українських  добровольців  як  раз  із  середини  інтелїґентського 
елементу.  Сі  страти  се  не  конче  убиті  або  ранені,  але  зне- 
дужалі  та  знемощілі,  яких  сили  не  могли  перенести  усїх  тих 
тяжких  трудів .  .  . 

Серед  інтелїґентних  стрільців  знову]  найповажнїйший  про¬ 
цент  творить  шкільна  та  університетська  молодїж.  Побіч  того 
є  дещо  вільних  Фахів:  кандидати  адвокатури,  нотаріату,  інжі- 
нєрії  і  т.  д.  Селянська,  реміснича  та  робітнича  молодь  тво¬ 
рила  незначний  процент  вже  тому,  що  переведено  свого  часу 
згадану  перебірку,  котра  зменчила  дуже  участь  сеї  молодїжи 
в  стрільцях.  Але  власне  більша  відпорністьна  фізичні  труди, 
значнїйша  загартованість  на  впливи  некорисної  погоди  і  т.  д. 
справила  се,  що  тепер  взаїмні  проценти  інтелігенції  і  робочих 
верств  пересунули  ся  значно  в  хосен  тих  останніх,  що  сьогодня 
творятьімайже  половину  корпусу  Українських  січових  стрільців. 

І  ще  одної  характеристичної  прояви  не  можу  поминути 
мовчки,  а  саме  живої  участи  нашого  жіноцтва  у  сучасній 
боротьбі  за  визволеннє  України.  Я  вже  згадав  про  велику 
працю  жіноцтва  у  всіх  підготовних  та  орґанїзаційних  заходах. 

Ціле  прокормленнє  українських  добровольців  (а  було  їх 
пару  тисяч)  у  Львові,  Стрию  та  инших  місцях  спочивало  в  ру¬ 
ках  нашого  жіноцтва,  крім  сього  вело  жіноцтво  знаменито  шиттє 
біля,  прилагоджуваннє  постелі  і  т.  п.  Але  й  до  служби  у  жов¬ 
нірських  рядах  У.  С.  С.  зголошувалося  богато  наших  дівчат 
і  молодиць.  З  ріжних  причин  начальство  У.  С.  С.  полаго- 
джувало  сї  зголошення  відмовно  і  треба  було  залізної  витре- 
валости  і  упертости  (в  найкрасшім  значінню  сього  слова)  трьох 
дівчат  —  Олена  Степанівна,  Софія  Галєчкор  М.  Михайлишин, 
щоби  вибороти  собі  право  нарівні  з  хлопцями  йти  в  рядах 
У.  С.  С.  у  крівайий  бій.  Всї  три  наші  „сїчові  стрілицї“  дали 
доказ,  як  несправедливо  і  дрібничково  є  відмовляти  засадничо 
приняття  женським  добровольцям.  Фактови,  що  женські  добро- 


30 


вольцї  повнять  у  нас  жовнїрську  службу  не  гірше  мущин,  не 
хочу  надавати  якесь  надзвичайне  виїмкове  значінне.  Він  по¬ 
тверджує  лише  слушність  погляду  про  рівність  людини  і  її 
повну  рівновартність,  чи  вона  женського,  чи  мужеського  пола. 

*  яи  * 

Свої  і  чужі  однозгідно  і  з  правдивим  признаннем  ствер¬ 
джують,  що  У.  С.  С.  сповняли  і  сповняють  свої  воєнні  задачі 
знаменито !  На  початку  війни  ніхто  не  припускав,  що  У.  С.  С. 
будуть  мусїли  робити  своє  діло  там  і  серед  таких  обставин, 
серед  яких  поставила  їх  тверда  дійсність.  Несподіваний  по¬ 
ворот  воєнних  подій  рішив  також  про  таке  ужиттє  У.  С.  С., 
якого  ніхто  не  ожидав. 

На  диво  се,  що  стало  ся  з  конечности,  викликало  пере¬ 
важно  в  чесній  громаді  крикливих  політиканів  та  в  гуртках 
сплетнями  живучих  збігцїв  невдоволеннє  й  голосні  нарікання  та 
тяжкі  закиди  на  адресу  всіх  тих  чинників,  які  сяк  чи  так  були 
причасні  до  справи  У.  С.  С.  І  сеї  справи  не  хочу  тут  розби¬ 
рати.  Людям  доброї  волі  вистане  замітка,  що  перебіг  війни 
приніс  цілу  масу  несподіванок  цілому  світови,  а  не  лиш  У.  С. 
стрільцям  і  що  богато  дечого  стало  ся  такого,  чого  ніхто  не 
припускав,  ані  провидіти  не  міг.  Одначе  серед  усього  того 
одно  треба  тямити  і  по  одній  мірі  оцінювати  кождочасну  си¬ 
туацію.  Ми  добровільно,  з  власного  розуміння  нашого  націо¬ 
нального  інтересу  стали  по  стороні  середньоєвропейських  воюю¬ 
чих  держав.  Сей  же  сам  наш  український  інтерес  вимагає  програ¬ 
ної  і  розбиття  Росії.  Ми  не  тільки  бажаємо  розбитя  Росії,  але 
і  віримо,  що  так  буде.  Коли  до  сеї  пори  се  не  наступило  — 
то  доказує,  яку  трудну  задачу  мають  ті,  що  проти  Росії  воюють, 
А  ся  обставина  лише  одною  ясною  і  виразною  мовою  говорить 
нам:  доложім  усіх  сил  і  всієї  енергії,  всюди  і  на  кождім  місці, 
ужиймо  всіх  способів,  щоби  побіда  була  наша! 

Не  забуваймо,  що  боротьбу  проти  Росії,  боротьбу  за  ви¬ 
зволень  України  ми  щойно  розпочали.  Мусимо  тямити,  що 
нас  жде  велика  тяжка  праця,  кольосальні  труди,  завзяті  зма¬ 
гання.  Мусимо  йти  крок  за  кроком  твердо,  розумно  і  витре- 


31 


вало!  У  тую  боротьбу  за  визволеннє  України  У.  С.  С.  пішли 
у  перших  рядах,  але  їхня  задача  анї  ще  не  виповнена,  анї  не 
закінчена.  Щойно  коли  Росія  буде  відступати,  задача  і  обо- 
вязки  У.  С.  С.  будуть  рости,  ширшати  і  набирати  ваги.  Тодї 
ждатимуть  наших  рук  великі  дїла  і  ми  мусимо  готовити  ся, 
щоби  бути  зрілими  до  сповнення  сих  дїл  великих! 

В  першім  рядї  готовити  ся  до  того  повинні  теперішні 
У.  С.  С.  Се  мусить  мати  на  увазї  „Українська  Боєва  Управа“, 
начальство  і  кождий  сїчовий  стрілець  зокрема,  —  але  цілій 
нашій  суспільности  не  вільно  про  се  забувати,  не  вільно  губити 
ся  в  буденщині,  не  вільно  наставляти  ухо  зневіреним  під- 
шептам  малодухів!  Памятаймо,  що  живемо  в  переломовій  хвилї! 
Стіймо  чуйно  на  сторожі  наших  справ,  будьмо  готові  підняти 
ся  великого  дїла,  будьмо  сильні  і  спосібні  сповнити  се,  чого 
найблизше  грядуча  хвиля  зажадає  від  нас  як  народа! 

VI.  Суспільна  вартість  Українських  Січових 

Стрільців. 

Українські  сїчові  стрільцї  пішли  на  війну  як  добровольці'. 
Психольоґія  воєнних  добровольців  буває  дуже  ріжнородна,  бо 
назвою  доброволець  означу єть  ся  кождого  жовніра,  що  без  при¬ 
мусу  зі  сторони  закона  вступає  у  воєнну  службу,  причім  не 
входить  ся  у  мотиви  такого  добровільного  вступу.  Тимчасом 
воєнне  добровольство,  коли  оцінювати  його  з  суспільної  точки 
погляду,  розпадаєть  на  дві  зовсім  ріжні  катеґорії.  Доброволець, 
що  наймає  себе  у  воєнну  службу  —  звісно,  що  прим.  Анілін 
має  лише  наємні  війська  —  за  грошеву  винагороду,  і  такий 
доброволець,  що  з  конечности  свого  нужденного  матеріального 
положення,  прим,  з  браку  праці  і  т.  п.,  шукає  у  воєнній  службі 
способу  прокормити  себе  через  час  війни,  в  кінці  такий  до¬ 
броволець,  що  хоче  на  війні  зробити  особисту  карієру,  визна¬ 
чити  ся,  дослужити  ся  військової  ранґи  і  т.  п.  —  се  все  до¬ 
бровольці  так  сказать  індівідуалїстичні.  Але  є  друга  категорія 
добровольців,  котрих  найкраще  характеризують  отсї  слова 
ФІльосоФа  ПІопенгауера:  „Хто  йде  на  смерть  за  свою  вітчину, 


32 


той  визволив  ся  від  мильного  погляду,  який  істнуваннє  обмежує 
на  власну  лише  особу,  той  розширює  своє  власне  єство  на 
своїх  земляків  і  на  грядучі  покоління,  в  котрих  він  дальше 
живе,  для  котрих  він  дїлає  —  при  чім  на  свою  смерть  дивить 
ся  як  на  клїпаннє  оком,  що  не  перериває  видження“.  Отеє 
суспільницькі  добровольці.  Такими  су  спільницькими  добро¬ 
вольцями  воєнними  можуть  бути  не  лише  вільні  від  законного 
військового  примусу  охотники,  але  навіть  цілі  армії  створені 
власне  на  основі  законного  примусу.  Примусова  воєнна  служба 
се  лише  правний  стан,  котрий  у  народів  з  сильно  розвиненою 
суспільницькою  культурою  стаєть  ся  тільки  Формальністю,  бо  сутю 
їхньої  воєнної  служби  є  власне  суспільницьке  -добровольство. 
Отеє  момент,  що  відріжняє  в  нинїшні  часи  армію  високо  куль¬ 
турну  від  армії  народу,  що  стоїть  на  низькім  ступні  культури. 

В  час  давної  орґанїзації  суспільностей  одиниця  почувала 
себе  в  життю  такою  слабою  і  безпомічною  правно,  а  навіть 
просто  фізично,  що  шукала  собі  підпори  в  родї.  Родова  орґа- 
нїзація  виробляла  ту  солідарність,  яка  виявляла  себе  у  родовій 
пімстї,  родовій  спільности  майна  і  т.  п.  Життє  і  добро  роду 
було  тодї  з  конечности  обєктивних  обставин  такою  святістю 
для  кождого  члена  роду,  що  в  оборонї  тої  святости  кождий 
член  не  тільки  проливав  свою  кров,  але  клав  життє.  Коли  ж 
з  дальшим  розвоєм  людства  витворили  ся  висші  суспільні  ор¬ 
ґанїзації,  повстали  держави,  а  сї  держави  перетворили  ся 
у  новітні  правні  держави,  дістала  кожда  одиниця  свобідне 
поле  до  дїлання  і  такі  ріжнородні  правні  ґарантії  забез¬ 
печуючі  її  життє,  майно,  честь  і  т.  п.,  що  фізично  не  від¬ 
чувала  вже  цілком  потреби  опертя  о  якусь  суспільну  орґанї- 
зацію  і  почала  жити  індівідуальним  життєм.  Вправдї  ся  можність 
ширшого  індівідуального  життя  зявила  ся  лише  завдяки  тій 
висшій  суспільній  орґанїзації,  якою  є  правна  держава,  але  се 
стоїть  вже  за-далеко  від  кождої  одиниці,  щоби  вона  так  від¬ 
чувала  її  вагу  і  потребу,  як  колись  близько  і  безпосередно 
відчувала  вагу  і  потребу  родової  орґанїзації. 

Вагу  і  добродійні  наслідки  державної  орґанїзації  можна 
лише  розуміти,  лише  пізнати  через  думаннє  і  оцїнюваннє,  а  до 

з 


33 


сього,  звісно,  треба  вже  дуже  високого  культурного  ступня 
і  широкого  освідомлення.  Особливо  на  ВИСОКІМ  ступнї  куль¬ 
тури  мусить  стати  народ,  щоби  цїлий  його  загал  розумів  се 
і  тим  у  своїх  вчинках  руководив  ся.  Треба  дуже  сильно  роз¬ 
виненого  суспільницького  змислу  і  широкої]  практики  суспіль- 
ницького  життя,  щоби  кожда  одиниця  так  сильно  почувала  свої 
звязки  з  певною  суспільною  орґанїзацією,  аби  свої  індівіду- 
альні  інтереси  була  готова  пожертвувати  для  цїлей  своєї  орґа- 
нїзації.  Користи  родової  орґанїзації  нетрудно  було  доглянути 
навіть  некультурній  людині  —  вони|лежали  на  долонї ;  щоби  ж 
у  сучасній  суспільности  виробила  ся  свідомість  про  користи 
державної  орґанїзації,  до  того  крім  культурного  підготований 
суспільности,  крім  приучення  її  до  життя  в  орґанїзаціях,  треба 
ще  і  скоординовання  змагань  держави  зі  змаганнями  суспіль- 
ности,  треба,  щоби  держава  була  орґанїзацією  суспільности 
в  крови  і  кости. 

Знамениту  ілюстрацію  до  того  дає  нам  власне  підчас 
сучасної  війни  Німеччина.  Маси  німецького  народу  жили  в  часах 
мира  широким,  тїсно  зорґанїзованим  суспільним  життєм.  Управа 
держави  не  ставала  впоперек  тим  суспільницьким  змаганням 
горожан.  Мілїони  нинїшних  німецьких  жовнірів  научили  ся 
в  своїх  Фахових  орґанїзаціях  розуміти,  цінити  і  відчувати  вагу 
суспільних  звязків.  Власне  сї  суспільні  звязки  виробили  серед 
мас  німецького  народу  почуттє  суспільної  лучности  і  готовість 
для  добра  суспільного  звязку  підпорядковувати  свій  індиві¬ 
дуальний  інтерес  інтересови  загалу.  Коли  нині  кождий  Німець 
так  радо  дає  своє  життє  за  свою  державу,  то  робить  він  що 
до  якости  те  саме,  що  в  часі  мира  робив  кождого  дня,  почу¬ 
ваючи  себе  тїсно  звязаним,  невідривно  злученим  зі  своєю  ор¬ 
ґанїзацією,  з  цілою  велитенською  будівлею  тих  орґанїзацій. 
Вправдї  в  часах  мира  суспільні  звязки  вимагали  від  своїх 
членів  не  оружної  боротьби  і  не  конче  жертви  життя,  але 
витворюючи  і  скріпляючи  почуттє  лучности  і  суспільної  єдности, 
були  знаменитою  школою,  в  якій  виростали  і  плекали  ся  су- 
спільницькі  інстинкти  людини,  були  місцем,  де  виховував  ся 
сучасний  німецький  жовнїр.  Крім  того  сама  держава  давала 


34 


своїм  горожанам  як  найкрасші  умовини  життя  і  розвитку: 
школи,  правну  опіку,  санітарну,  соціальне  законодавство  в  ши¬ 
роких  розмірах  і  т.  д.  Добродійства  державної  орґанїзації  є  для 
каждого  горожанина  Німеччини  очевидні!  Не  диво,  що  кождий 
уважає  своєю  повинністю  боронити  такої  держави  кровію  і 
життєм.  Ось  де  жерело  німецького  патріотизму. 

Анї  зерна  того  всього,  що  так  додатно  характеризує  су¬ 
часного  німецького  жовніра,  не  бачимо  на  росийськім  жовнїрі. 
Помиляєть  ся  той,  хто  гадає,  що  теперішня  війна  є  для  ро- 
сийського  жовніра  і  для  росийської  суспільности  чимсь  таксамо 
чужим  і  далеким,  як  була  війна  проти  Японії.  Навпаки,  як  серед 
росийських  жовнірів,  так  і  серед  загалу  Росіян  безперечно  є  на¬ 
віть  певне  захопленнє  сучасною  війною,  є  бажаннє  побіди,  є  віра 
у  неминучість  побіди,  але  нема  анї  крихітки  почуття,  що  справа 
росийської  держави  се  справа  кождої  росийської  одиниці. 

В  Росії  так  само  бажають  побіди,  але  разом  з  тим  кожда 
одиниця  бажає  передусім  себе  охоронити  і  себе  зашанувати 
перед  небезпекою  війни.  Кождий  хоче,  щоби  росийське  військо 
розбило  ворога,  але  разом  з  тим  кождий  хоче,  щоби  се  зробив 
хтось  другий  і  третій,  а  не  сам  він.  Се  все  доказує,  що  ро- 
сийська  суспільність  у  своїм  культурнім  розвою  осягнула  вже 
той  ступінь,  на  якім  державна  орґанїзація  дає  одиниці  певні 
ґарантії  і  таку  опору  і  охорону,  що  одиниця  відлучаєть  ся  від 
роду  і  сама  чуєть  ся  досить  певною  та  безпечною. 

Сучасна  росийська  держава  не  дійшла  ще  одначе  до  того 
усуспільнення  одиниці,  коли  одиниця,  бачучи  на  кождім  кроці 
користи  суспільних  звязків  і  живучи  суспільним  життєм,  по- 
чуваєть  ся  зі  своєю  суспільністю  чимсь  одним  і  нероздільним. 
Щойно  такий  стан  суспільности  і  така  висока  виробленість 
суспільницького  життя  родить  у  кождої  одиниці  такий  психічний 
стан,  який  навіть  найтяжшу  жертву  для  суспільного  звязку  не 
вважає  за  жертву,  котру  можна  принести  або  нї,  але  за  обо- 
вязок,  котрий  мусить  бути  сповнений  просто  з  природної  і 
самозрозумілої  конечности. 

Для  ліпшого  підчеркнення  контрастів  я  покористував  ся 
тут  саме  такими  двома  суспільностями,  у  котрих  ріжниці  ви- 

з* 


35 


ступаюють  найяркійше  і  обіймають  загал.  Сї  прояви  можна 
нині  спостерігати  в  меншій  або  більшій  мірі  всюди  і  є  річю 
думаючого  читача  потягнути  паралелі'  та  перевести  порівнання 
в  пристосуванню  до  иньших  суспільностей.  Ми,  Українці,  по¬ 
винні  задати  собі  передусім  питаннє,  як  виглядає  наша  суспіль¬ 
ність  під  сим  оглядом?  Коли  ми  спромогли  ся  виставити  свій 
лєґіон  добровольців,  то  се  знак,  що  осягнули  вже  певний  сту¬ 
пінь  усуспільнення  одиниць,  але  передусім  се  дуже  добре  сві¬ 
доцтво  для  суспільної  вартосте  всіх  тих,  хто  став  у  ряди 
„Українських  січових  стрільцїва. 

В  хвилі  творення  українського  лєґіону  панували  над 
умами  нашої  суспільности  високе  одушевленнє,  захопленнє,  пев¬ 
ного  рода  екстаз.  Мірилом  нашої  суспільної  культурносте 
може  бути  з  одного  боку  теперішній  настрій  в  рядах  Україн¬ 
ських  сїчових  стрільців,  з  другого  приплив  свіжих  сил  до  сі¬ 
чових  кадрів  і  готовість  серед  тих,  хто  ще  не  є  в  рядах  стріль¬ 
ців,  а  міг  би  бути,  в  тії  ряди  вступати. 

З  щирим  признаннєм  і  великою  пошаною  треба  ствердити, 
що  настрій  і  ідейний  рівень  серед  сїчових  стрільців  нї  в  чім 
не  змінив  ся.  Мимо  страшних  переживань,  мимо  просто  пе¬ 
кельних  мук,  виснажуючих  фізично  трудів  —  загал  Укра¬ 
їнських  сїчових  стрільців  знає,  за  що  бореть  ся,  за  що  тер¬ 
пить,  за  що  жертвує  своє  життє,  Саме  те  зрозуміннє  ваги  хвилі 
і  ваги  тої  роботи,  якої  підняли  ся,  саме  те  почуттє  єдности 
суспільної,  невідривности  одиниці  від  суспільности,  переко- 
наннє,  що  одиниця  не  може  протиставити  своїх  інтересів  інте¬ 
ресам  загалу,  —  дає  силу  Українським  січовим  стрільцям,  дає 
того  духа,  котрий  де  инде  з  мілїонової  армії  робить  одноту 
і  приносить  їй  побіду! 

*  * 

* 

Життє  українських  сїчових  стрільців  се  окремий  світ. 
Відмінністю  своєю  далекий  і  чужий,  здаєть  ся,  від  життя  мир¬ 
ної  суспільности.  У  тім  світі*  витворюють  ся  нові  вартосте, 
те,  на  що  у  мирнім  життю  не  звертало  ся  уваги,  набирає  не¬ 
сказаної  цінносте  і  стає  святістю.  Навкруги  тих  святостей 


36 


громадить  ся  атмосфера  світла  і  тепла,  родять  ся  окремі  пое¬ 
тичні  настрої,  людський  дух  і  людська  думка  входять  в  нові 
сфери.  Але  по-над  усе  і  через  все  тчеть  ся  срібна  пряжа,  що 
лучить  і  вяже  тих,  що  на  полї  крови  і  смерти,  з  тими,  що 
в  хатах,  з  тими,  що  при  мирній  працї.  І  є  звязь  і  є  лучність 
і  є  єдність  одних  з  другими:  кують  і  будують  народови  бу- 
дучність,  мостять  дорогу  до  вольного  завтра  .  . . 

Всї  бажаймо  і  робім,  щоби  сонце  свободи  освітлило  і  мо¬ 
гили  упавших  героїв  і  рани  розбитих  і  труди  мирних  ро¬ 
бітників  ! 


37 


Плятформа  Союза  визволення 

України. 


Українські  землї  по  обидва  боки  австро-росий- 
ського  кордону  е  не  тілько  одним  з  головних  теренів 
сучасної  європейської  війни,  а  також  одною  з  причин 
і  предметом  війни. 

Українці  добре  розуміють,  що  у  війнї  сїй  ходить 
головно  о  їх  долю,  ходить  о  те,  чи  в  результаті* 
війни  український  ІПіємонт  в  Австрії  буде  знищений, . 
чи  українське  національне  життє  розцвіте  також  по 
той  бік  Збруча,  аж  за  Дніпро  і  над  Чорне  море, 
і  тому  не  можуть  зоставити  ся  німими  свідками  те¬ 
перішніх  подій,  а  голосно  і  рішучо  підносять  свої 
неоспоримі  права  на  національну  самостійність. 

Обективна  історична  конечність  вимагає,  аби  між 
західною  Европою  і  Москівщиною  повстала  самостійна 
українська  держава.  Потрібно  се  для  осягнення  і  утре- 
валення  європейської  рівноваги,  є  се  в  інтересі*  наро¬ 
дів  австро-угорської  держави,  а  передовсім  в  інтересі* 
німецького  народу  в  обох  цїсарствах,  а  для  україн¬ 
ського  народу  було  б  се  здїйсненнєм  вікових  його 
мрій  і  зусиль. 

В  зрозумінню  сеї  історичної  конечности  росийські 
Українці*  покликали  до  життя  центральну  загально- 


38 


національну  організацію,  яка  взяла  на  себе  репрезен¬ 
тацію  під  теперішню  хвилю  національно  -  політичних 
і  соціально  -  економічних  інтересів  українського  на¬ 
роду  в  Росії.  Організацією  сею  є  ,,Союз  визволення 
України14. 

В  Союзї  репрезентовані  всі  ті  політичні  напрями, 
що  стоять  на  становищи  державної  самостійности 
українського  народу,  а  реалізацію  своїх  національно- 
політичних  і  економічних  стремлїнь  в  даний  момент 
звязують  з  розбиттєм  Росії  у  війні'. 

Національно-політичною  плятФормою  Союза  є  дер¬ 
жавна  самостійність  України. 

Формою  правління  самостійної  української  дер¬ 
жави  має  бути  конституційна  монархія,  з  демокра¬ 
тичним  внутрішним  устроєм  політичним,  однопалатною 
системою  законодавства,  горожанськими,  язиковими 
і  релігійними  свободами  для  всіх  національностей 
і  віроісповідань,  з  самостійною  українською  церквою. 

На  випадок  прилучення  до  Австрії  більшої  чи 
меншої  території  російської  України  буде  Союз  об¬ 
стоювати  за  створеннєм  з  усїх  земель,  заселених 
українським  народом  в  Австрії,  осібного  автоном¬ 
ного  краю. 

Одночасно  зі  збудованнєм  самостійної  україн¬ 
ської  держави  має  бути  переведена  радикальна  аїрарна 
реформа  на  користь  селянства.  6  се  основний  еконо¬ 
мічний  постулят  ,, Союза  визволення  України14. 

Практичною  своєю  задачею  ставить  ,,Союз  виз¬ 
волення  України44: 

1.  Організацію  українських  суспільних  сил  для 
переведення  в  життє  постулятів  Союза. 


39 


2.  ІІереведеннє  національної  громадсько-політич¬ 
ної  орїанїзації  земель  росийської  України,  о  скілько 
вони  будуть  окуповані  у  війні’  з  Росією. 

3.  Приготованнє  скликання  українського  націо¬ 
нального  конїресу,  який  би  заняв  становище  про  Форму 
правно-державної  орїанїзації  відібраних  від  Росії  в  на¬ 
слідок  війни  чи  на  основі  рішення  міжнародної  кон¬ 
ференції  українських  земель,  про  внутрішний  полї- 
тичннй  устрій,  аїрарну  справу  і  пр. 

4.  Виступи  в  оборонї  інтересів  українського  на¬ 
роду  і  його  національно  -  державних  змагань  перед 
правительствами  воюючих  держав  і  перед  міжнарод¬ 
ними  конференціями. 

5.  Популяризацію  української  справи  в  Европі 
через  видавництво  публікацій,  кореспонденцій  і  пр. 

,,Союз  визволення  України46  в  своїй  дїяльности 
стоїть  в  контакті'  з  австрійськими  Українцями. 

Вірячи  в  остаточну  побіду  австро-угорської  і  ні¬ 
мецької  армій  і  в  розбиттє  Росії,  вірять  Українці* 
і  в  те,  що  на  руїнах  Росийської  імперії,  сеї  тюрми 
народів,  встане 

Вільна  Самостійна  Україна. 

За  „Союз  визволення  України44: 

В.  Дорошенко,  А.  Жук,  М.  Меленевський,  А.  Скоропис- 

Йолтуховський. 


40 


9.  ВІДОМОСТИ  про  росийську  Україну  (Січовим  Стрільцям).  Даргород,  1915. 
З  друкарні'  „Союза  визволення  України".  Цїна  15  сот. 

10.  СЇЧ.  Калєндарь  Союза  визволення  України  на  рік  1915.  Відень,  1915.  (Неза¬ 

баром  вийде  з  друку.) 

11.  Др.  Володимир  ЛєвицькиЙ.  Як  живеть  ся  українському  народови  в  Австрії- 

Відень,  1915.  Цїна  20  сот, 

12.  Др.  Л.  Цегельський.  З  чого  виникла  війна  та  що  вона  нам  може  принести. 

Відень,  1915.  Цїна  10  сот. 

13.  Др.  Вол.  Старосольський.  Національний  і  соціальний  момент  в  українській 

історії.  Відень,  1915.  Цїна  20  сот. 

14.  Вол.  ТемниЦБКИЙ.  Українські  Сїчові  Стрільці*.  Відепь,  1915.  Цїна  ЗО  сот. 

15.  Україна,  Росія  й  Туреччина.  Збірник  статтей  на  турецькій  мові.  З  картою 

України.  Царгород,  1915.  Зміст:  1.  Передмова  від  видавців,  2.  Др.  Л..  Це¬ 
гельський  —  Україна  й  Туреччина,  3.  ПроФ.  М.  Грушевський  — Короткий 
огляд  української  історії,  4.  В.  Дорошенко  —  Політичні  партії  на  росий- 
ській  Україні,  5.  М.  Меден|евський  —  Культурна  праця  Українців,  6.  А.  Жук 
—  Роснйська  Україна  в  числах,  7.  Відозва  Союза  до  турецького,  народу, 
8.  Відозва  його  „До  громадської  думки  Европи",  .  9.  ЛлятФорма  Союза. 
Цїна  1  кор. 

16.  8.  Кшіпігкур  І/  Легата  е  §1і  ІІсгаіпі,  Рим,  1914.  З  картою  України.  Цїна 

50  сот. 

17.  РгоГ.  М.  Нпі8сНеу/8кур  Біе  икгаіпізсЬе  Гга^е  іп  ііігег  ЬізіогізсЬеп  Епі- 

тсіскіші^.  Відень,  1915.  Цїна  50  сот. 

18.  беогде  СІеіпош. .  Паз  РгоЬІет  сіег  ІІкгаіпа.  Відень,  1915.  Цїна  20  сот. 

19.  Др.  Л.  ЦегеЛБСЬКИЙ.  Самостійна  Україна.  Звідки  взяли  ся  і  що  значатч 
;  назви  „Русь  і  Україна".  З  картою  України,  Відень,  1915.  Ціна  ЗО  сот. 

20.  Н.  Восгкож8кі.  ЛкгаЦпа  а  икгарпзкй  оіагка.  РгаЬа,  1915.  Цїна  1  кор. 

\  Богдан  ЛепкиЙ.  Чим  жива  українська  лїтература?  |  Відень,  1915. 

21*  \  Василь  СЇМОВИЧ.  Короткий  огляд  укр.  літератури.  \  Ціна  20  сот. 

22.  „Великий  Льох“  Т.  Шевченка.  З  передмовою  й  поясненнями  Др.  В.  Сїмович а. 

Відень,  1915.  Цїна  ЗО  сот. 

23.  ІТроф.  М.  Грушевський.  Як  жив  український  народ.  Коротка  історія  Укра¬ 

їни.  З  малюнками.  (Друкуеть  ся). 

Крім  того  готують  ся  до  друку:  Історія  й  їеоїраФІя  України  по  німецька,  брошура 
про  Україну  й  Швецію  на  шведській  мові  і  т.  п. 


III.  Листкові  видання: 

(Відозви  й  метелики.) 

1.  Де  українського  народу  В  Россії.  Львів,  у  серпні  1914  (по  українськії). 

2.  До  ромадської  думки  Европи  (по  нїмецьки,  Французьки,  італїйськи  іі  анїлїй- 

«).  Відень,  25.  VIII.  1914. 

3.  До  злгарського  народу  (по  болгарська  й  нїмецьки).  і 

4.  До  румунського  народу  (по  румунська  й  німецька).  (  Всї  25.  VIII.  1914. 

5.  До  шведського  народу  (по  шведська  й  нїмецьки).  І  у  Відні. 

6.  До  турецького  народу  (по  Французьки  й  нїмецьки).  ) 

7.  Салдате  —  озирнись!  (Відозва  Союза  до  Українців,  салдатів  росийського 

війська.)  Царгород,  в  падолисті  1914. 

8.  Солдатамь  русской  армій !  (Відозва  до  росийського  війська,  по  московськи.) 

Царгород,  в  падолисті,  1914. 

9.  Аскері  Відозва  Союза  до  турецьких  жовнірів  (аскбрів)  в  справі  розповсюджу¬ 

вання  відозв  чч.  7  і  8.  (По  турецьки,  в  грудні  1914.) 

10.  Рег  Випсі  гиг  Веігеіипд  гіег  ІЛсгаіпа.  ПлятФорма  Союза.  Відбитка  з  ч.  1- 

,11кг.  ИасЬг."  (те  саме  по  анїлїйськи,  Французьки  й  італїйськи.)  Відень,  1914. 

11.  А.  2ик,  Віє  гиззізсЬе  ІІкгаіпа  (ПасЬепгаит,  СгеЬіеізеіпІеіІип^  ип<1  Ве- 

уоікегип^ізіаіізіік).  Відбитка  з  ч.  3.  „ІІкг.  №асЬг.“.  Відень,  1914. 

12.  ЙОГОЖ.  1»’  ІІсгаіпа  гизза,  Рим,  1914.  (Те  саме  по  італїйськи.) 

13.  V/.  РогозсНепко.  Біе  роїііізсЬеп  Рагіеіеп  іп  сіег  гиззізсЬеп  ІІкгаіпа  (відбитка 

з  ч.  4.  „ІІкг.  Кас1іг.“).  Відень,  1914. 

14.  Оогозсепко.  Вгєуі  сеппі  <1еі  рагШі  роїііісі  <Іе1Г  ІІсгаіпа,  Рим,  1914  (по 
італїйськи). 

15.  Букварь  (для  полонених  Українців).  Царгород,  1914.  З  друкарні  Союза. 

Цїоа  4  сот. 


На  складі  Союза  е  також  видана  накладом  „Української  Соціядь- 
демократії“  брошура  Парвуса,  На  оборону  демократії  проти  царизму! 
Авторизований  переклад  з  німецької  мови.  Зі  спецілльною  перед - 

мовою  автора  до  українського  видання .  1914.  Цїна  15  сот. 

■ 

- - 

**  .Су'  л  "  .  у"\.  -  *“•  ’ : 

*  >*’  '  Лг  '  -сЧ* У* 

т  ,  І 

1  .  .  V 

Цїна  ЗО  сот.